МЕХАНІЗМИ СТРУКТУРУВАННЯ ВНУТРІШНЬОГО СВІТУ ОСОБИСТІСТЮ

Анотація

У статті обґрунтовується, що внутрішній світ людини це саме світ – тобто єдине і структуроване утворення, що існує і розвивається за власною логікою і власними законами. Це саме цілісний світ, а не набір різноманітних психологічних і психічних якостей, станів, процесів та властивостей. Він ніякою мірою не є результатом відображення світу зовнішнього, хоча являє з останнім складну і дуже суперечливу єдність, опосередковану, безумовно, особистісно. З іншого боку, внутрішній світ людини це й не її „Я”. Останнє взагалі має бути визнане таким, що сучасною психологією вивчатися не може (адекватними будуть вирази: „Я маю внутрішній світ”, „в мене є внутрішній світ”, але не „Я - це і є мій внутрішній світ”). Навпаки, саме в області відносин Я і внутрішнього світу виникають найбільш змістовні, суперечливі і незрозумілі поки що проблеми. Доводиться, що „Я” не є ні суб’єктом, ні об’єктом ні особистості, ні внутрішнього світу, про нього зараз, на наш погляд, можна сказати лише те, що воно якимось чином взаємодіє з такими мегаутвореннями, як особистість та свідомість, але яким саме чином сказати неможливо. Наголошується, що внутрішній світ є цілісністю, яка структурована і структурується все життя, причому саме особистість даної людини є суб’єктом більшості структурованих актів (деякі з них, на наш погляд, відбуваються безсвідомо).