СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ БАР’ЄРИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ АКТИВНОСТІ МОЛОДІ В ПЕРІОД СУСПІЛЬНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ

Анотація

Статтю присвячено комплексному соціально-психологічному аналізу бар’єрів підприємницької активності молоді в умовах суспільних трансформацій, що відбуваються в Україні під впливом воєнного стану, економічної нестабільності та процесів післявоєнного відновлення. У центрі дослідження перебуває проблема суперечності між декларованою готовністю молоді до підприємницької діяльності та реальною активністю у сфері створення власної справи. Підприємницька активність розглядається як важливий механізм економічної самореалізації, соціальної мобільності та формування суб’єктності молодого покоління, а також як стратегічний ресурс відновлення держави в умовах кризових викликів. Водночас сучасний соціальний контекст характеризується високим рівнем невизначеності, безпекових ризиків і нестабільності, що може посилювати дію соціально-психологічних бар’єрів та ускладнювати реалізацію підприємницьких намірів.

Метою дослідження стало виявлення специфіки соціально-психологічних бар’єрів підприємницької активності молоді, визначення їх зв’язку з показниками підприємницької самоефективності та наміру до започаткування власної справи, а також аналіз ролі соціально-економічних чинників у формуванні відповідних установок і поведінкових тенденцій. Особливу увагу приділено дослідженню того, яким чином бар’єри опосередковують вплив соціального контексту на формування підприємницької готовності та наскільки вони послаблюють зв’язок між наміром і реальною дією в умовах суспільної турбулентності.

Теоретичною основою дослідження слугували положення теорії запланованої поведінки, згідно з якою намір виступає безпосереднім предиктором поведінки та формується під впливом ставлення до діяльності, суб’єктивних норм і сприйнятого поведінкового контролю. Додатково використано концепцію самоефективності як ключового психологічного механізму, що визначає віру особистості у власну здатність успішно реалізувати поставлені цілі. У межах запропонованої моделі соціально-психологічні бар’єри розглядаються як система соціально детермінованих чинників (нормативних, мережевих, інституційних, рольових), що впливають на підприємницьку самоефективність та намір через механізми соціального впливу, підтримки або осуду, доступу до ресурсів і сприйняття контролю над ситуацією.

Дизайн дослідження мав крос-секційний кореляційний характер із застосуванням методів структурного моделювання. У вибірку увійшли представники молоді різного віку та соціально-економічного статусу. Операціоналізація змінних передбачала вимірювання рівня вираженості соціально-психологічних бар’єрів (страх помилки, дефіцит соціального капіталу, інституційна недовіра, негативні соціальні норми щодо підприємництва), показників підприємницької самоефективності та сили підприємницького наміру. Додатково враховувалися соціально-демографічні характеристики респондентів, зокрема суб’єктивна оцінка матеріального становища.

Результати дослідження засвідчили наявність статистично значущих зв’язків між вираженістю соціально-психологічних бар’єрів і показниками підприємницької самоефективності. Зокрема, зростання рівня страху помилки, інституційної недовіри та переживаного дефіциту соціального капіталу супроводжувалося зниженням віри у власну здатність успішно започаткувати та реалізувати підприємницьку діяльність. Підприємницька самоефективність, у свою чергу, виявилася значущим предиктором підприємницького наміру, підтверджуючи її роль як ключового психологічного ресурсу. Структурне моделювання продемонструвало, що самоефективність частково медіює вплив бар’єрів на намір, що свідчить про опосередкований характер їхнього впливу.

Аналіз відмінностей за рівнем матеріального становища виявив, що молодь із вищим рівнем суб’єктивно оціненого доходу характеризується нижчими показниками страху помилки та дефіциту соціального капіталу, а також вищою підприємницькою самоефективністю порівняно з групою низького доходу. Це дозволяє розглядати соціально-економічний статус як ресурсний чинник, що знижує сприйняття ризику та послаблює психологічні бар’єри підприємницької активності. Водночас значущих відмінностей між фінансовими групами щодо негативних соціальних норм не виявлено, що може свідчити про відносну універсальність нормативного контексту підприємництва в сучасному українському суспільстві.

Окрему увагу приділено аналізу співвідношення між підприємницьким наміром і реальною поведінкою в умовах соціальної невизначеності. Отримані результати свідчать про те, що в період суспільних трансформацій зв’язок між наміром і реальною дією може послаблюватися під впливом зовнішніх обмежень, нестабільності та безпекових ризиків. Це вказує на необхідність розширення класичних моделей підприємницької поведінки з урахуванням макросоціального контексту та специфіки кризових умов.

Практичне значення дослідження полягає у визначенні напрямів мінімізації впливу соціально-психологічних бар’єрів у межах соціально-психологічного підходу. До таких напрямів належать: розвиток підтримувальних соціальних мереж та менторських програм; формування позитивних нормативних уявлень про підприємництво через освітні й інформаційні ініціативи; підвищення рівня підприємницької самоефективності шляхом тренінгових програм, орієнтованих на розвиток навичок саморегуляції, прийняття рішень і толерантності до невизначеності; створення безпечного освітньо-підприємницького середовища, що зменшує страх помилки та стигматизацію невдачі.

Загалом результати дослідження підтверджують, що підприємницька активність молоді є багатовимірним соціально-психологічним феноменом, формування якого залежить не лише від індивідуальних характеристик, а й від особливостей соціального середовища та економічного контексту. Соціально-психологічні бар’єри виступають значущими детермінантами зниження підприємницької самоефективності та послаблення наміру, особливо в умовах суспільної нестабільності. Водночас підвищення рівня психологічних ресурсів і соціальної підтримки може сприяти трансформації потенційної готовності до підприємництва в реальну економічну активність.

Перспективи подальших досліджень пов’язані з використанням лонгітюдних дизайнів для аналізу динаміки підприємницьких намірів у часі, а також із розширенням вибірки за рахунок різних регіонів і соціальних груп. Додатково актуальним є вивчення впливу освітніх програм і державних ініціатив підтримки молодіжного підприємництва на зниження соціально-психологічних бар’єрів та зміцнення підприємницької самоефективності.

Таким чином, стаття робить внесок у розвиток соціально-психологічного підходу до аналізу підприємницької активності молоді, розкриваючи механізми впливу бар’єрів на формування наміру та обґрунтовуючи необхідність комплексних інтервенцій у сфері молодіжної політики, освіти та підтримки підприємництва в умовах суспільних трансформацій.

Ключові слова: підприємницький намір, інституційна недовіра, соціальний капітал, соціальні норми, страх помилки, економічна невизначеність, ініціативна поведінка, рання дорослість, психологічні детермінанти.

Дата отримання статті:  16.11.2025

Дата рекомендації до друку: 23.12.2025

Дата оприлюднення:  30.01.2026