ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ КОМУНІКАТИВНОЇ ТОЛЕРАНТНОСТІ СТУДЕНТІВ В УМОВАХ КАРАНТИННОЇ ІЗОЛЯЦІЇ

Анотація

У статті проведено теоретичний аналіз та емпіричне дослідження психологічних особливостей феномену комунікативної толерантності в умовах карантинної ізоляції.

Розглянуто різне розуміння науковцями в науковій психологічній літературі поняття толерантності/комунікативної толерантності та його структури. Виявлено, що більшість науковців, аналізуючи зміст поняття «комунікативна толерантність», часто характеризують його як: особистісні властивості; ставлення до іншої людини і відповідна поведінка людини в процесі спілкування. А в структурі комунікативної толерантності частіше виділяють когнітивний, афективний і поведінковий компоненти або пропонують перелік якостей толерантної особистості.

Розуміння комунікативної толерантності як складного комплексного цілісного психологічного феномену, що ґрунтується на комунікативному досвіді людини, її моральності, внутрішній культурі та вихованні, а також на розвитку таких особистісних якостей, як: доброзичливість, ввічливість, комунікабельність, емпатія, ввічливість, поміркованість, про схильність вирішувати наявні проблеми шляхом співпраці, домовленостей та врахування інтересів обох сторін комунікації – узагальнено.

Констатується, що у спробах сучасних науковців зрозуміти та пояснити поняття толерантності у спілкуванні можна виділити два основні підходи: лінгвістичний та психологічний, – які частково протистоять один одному. Перший полягає в наголошенні на тому, що «комунікативна толерантність» є суто комунікативною категорією, оскільки вона проявляється у спілкуванні, а другий — у твердженні того, що комунікативна толерантність є складним і багатогранним психічним феноменом. Зазначається, що у словосполученні «комунікативна толерантність» поняття «комунікативний» – лише атрибут головного слова – «толерантність», підкреслюючи його психологічне розуміння.

Досліджено особливості розвитку та прояву комунікативної толерантності у студентів І-ІІ курсів, майбутніх психологів, для яких вона є професійно важливою якістю. Виявлено, що респонденти в основному схильні проявляти компетентну позицію у спілкуванні та всебічно сприймати інших людей, але ступінь їх толерантності у спілкуванні був недостатнім, оскільки вони не могли приховати власні негативні емоції та комунікативний досвід; може проявляти до співрозмовника незаперечність, агресивність чи жорстокість; прагнуть змінити його, підійшовши під власний образ; не хотів зближуватися з іншою людиною на емоційній основі заради ефективного спілкування.

Встановлено кореляційні зв’язки між показниками методик діагностики комунікативної толерантності та інших методик, наявність яких підтверджує складність, складність і багатоаспектність феномену комунікативної толерантності; аналізуються фактори, що виявляють приховану кореляцію причин нетерпимості респондентів у спілкуванні та неефективності його результатів.

Зроблено висновок, що толерантне спілкування базується на свідомому прийнятті індивідуальності іншої людини; бажання вислухати, зрозуміти її, не пригнічуючи свободи її самовираження і не прагнучи змінитися по-своєму; бажання спілкуватися щиро і відкрито, виявляти доброзичливість і повагу до людської гідності та стримувати можливі негативні почуття; на прагнення до співпраці з метою уникнення конфліктів і досягнення успішної, ефективної та ефективної комунікації.