ОСОБЛИВОСТІ ОСОБИСТІСНИХ РЕАБІЛІТАЦІЙНИХ РЕСУРСІВ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ТА ДЕМОБІЛІЗОВАНИХ

Анотація

Бойова діяльність – сильна психотравмуюча ситуація, в якій діють професійні, ситуаційно-психогенні, особистісні (прямі і непрямі) стрес-фактори. В екстремальних умовах бойової стрес виконує адаптаційні функції, але тривалий і несприятливий вплив, що перевищує індивідуальний адаптаційний потенціал (психологічний ресурс), психологічно травмують, призводячи до бойової психологічної травми і подальшої дезадаптації. Відреагування травматичної події може відбуватися як без ознак порушення адаптації, так і виявлятися патологічною психічною дезадаптацією і адаптаційними розладами.

Процеси соціальної та психологічної адаптації особистості після бойової діяльності при наявності внутрішніх (особистісних) і зовнішніх (соціальних) ресурсів, можуть протікати без істотних психопатологічних порушень. Існує можливість і глибокої особистісної трансформації – «постравматичного зростання», що відбувається паралельно спробам пристосуватися до складних життєвих обставин.

Високий ступінь психотравматизації військовослужбовців і демобілізованих обумовлює гостроту проблеми психологічної та соціальної допомоги людям, які приймають (брали) участь у бойових діях, однією з форм якої є реабілітація.

Тенденціями становлення системи соціальної і психологічної реабілітації учасників бойових дій є орієнтація на використання реабілітаційних ресурсів суспільства і особистості, поєднання традиційних психологічних заходів і опосередкованих форм психологічної і соціальної допомоги. Успішність реабілітації, показниками якої є протидія стресу, відновлення функціонального стану, особистісна самореалізація, багато в чому залежить від реабілітаційних ресурсів особистості, їх ефективного використання. Ресурси оволодіння стресовими ситуаціями описують поняття «життєстійкість», «адаптаційні можливості», «опірність стресу» та інші.

Встановлено, що бойовий досвід військових та демобілізованих призводить до вираженого травмування особистості, появи симптомів посттравматичного стресового розладу, вираженого напруження адаптаційного потенціалу. Оволодіння ситуацією відбувається завдяки використанню активних проблемно- та емоційно-сфокусованих копінг-стратегій перетворення ситуації, а не виходу з неї. Учасники бойових дій схильні використовувати стратегії переоцінки, планувати вирішення проблеми і реагувати підвищенням самоконтролю. Поєднання цих стратегій показує позитивний характер процесу соціально-психологічної адаптації. Виявлено ряд гендерних відмінностей у використанні копінгів. Тенденція використовувати копінг «планування вирішення проблеми», «переоцінка ситуації» і «пошук соціальної підтримки» більше виражена у жінок-військових, для чоловіків характерно підвищене значення копінга «самоконтроль».

Життєстійкість є важливою складовою особистісного реабілітаційного потенціалу, що підтверджується спільною позицією життєстійкості випробовуваних, орієнтованої на ефективний саморозвиток. Учасники бойових дій в цілому проявляють виражені ознаки дезадаптації, але половина з них оцінюють свій досвід як такий, що підвищив цінність їх життя, викликав духовне зростання, вони виявляють загальну тенденцію особистісного зростання, причому група жінок-військовослужбовців достовірно перевищує групу чоловіків за показниками зростання сили особистості. Можна констатувати, що посттравматичне зростання йде паралельно зі спробами пристосування до важкої ситуації.