Ключові слова
екзистенційні мотивації
життєстійкість
психологічна адаптація
війна
сенс життя
самоцінність
психологічні ресурси
Як цитувати
Анотація
Актуальність. Тривалий вплив воєнного стресу, невизначеності, вимушеного переміщення та постійної загрози життю створює значне навантаження на механізми психологічної адаптації та життєстійкості особистості. Сучасні психологічні дослідження дедалі частіше засвідчують, що ефективне функціонування людини в екстремальних умовах залежить не лише від копінг-стратегій, а й від глибших екзистенційних ресурсів, зокрема переживання сенсу життя, самоцінності, фундаментальної довіри та ціннісної орієнтації. У межах екзистенційного аналізу здійснення екзистенції розглядається як інтегративний конструкт, що відображає реалізацію фундаментальних екзистенційних мотивацій і може виступати важливим психологічним ресурсом підтримки життєстійкості в умовах тривалої кризи. Водночас емпіричних досліджень, присвячених взаємозв’язку здійснення екзистенції та життєстійкості цивільного населення в умовах війни, залишається недостатньо.
Мета. Дослідити взаємозв’язки між здійсненням екзистенції, фундаментальними екзистенційними мотиваціями та психологічною життєстійкістю українців, які проживають в умовах тривалої війни, а також визначити екзистенційні профілі, пов’язані з психологічною адаптацією.
Методи. Проведено крос-секційне дослідження за участю 113 дорослих громадян України віком від 18 до 70 років. Для збору емпіричних даних використано Тест екзистенційних мотивацій (ТЕМ) та Шкалу резилієнтності Коннора–Девідсона (CD-RISC). Для аналізу результатів застосовано методи описової статистики, порівняльного аналізу, кореляційного аналізу Спірмена та типологічного профілювання, що дало змогу оцінити особливості екзистенційного функціонування та його взаємозв’язок із психологічною життєстійкістю.
Результати. Учасники дослідження продемонстрували загалом середньо-високий рівень здійснення екзистенції. Найвищі показники були зафіксовані за шкалами фундаментальної цінності та сенсу життя, тоді як фундаментальна довіра і самоцінність виявилися більш уразливими в умовах війни. Виділено чотири профілі екзистенційного функціонування, серед яких домінував напружено-дифузний профіль. Встановлено позитивну вікову тенденцію: старші респонденти характеризувалися вищим рівнем екзистенційної інтеграції. Психологічна життєстійкість статистично значуще позитивно корелювала з усіма фундаментальними екзистенційними мотиваціями (ρ = .51–.57, p < .001), що свідчить про її тісний зв’язок із системою екзистенційних ресурсів, а не лише з адаптивними реакціями на стрес. Найсильніші асоціації були виявлені між здійсненням екзистенції та фундаментальною довірою, самоцінністю і сенсом життя.
Висновки. Здійснення екзистенції є важливим психологічним ресурсом, що сприяє адаптації особистості в умовах тривалої війни. Отримані результати підтверджують доцільність розгляду життєстійкості як багатовимірного конструкта, заснованого на переживанні сенсу життя, особистісних цінностях, самоцінності та внутрішній узгодженості. Посилення екзистенційних ресурсів може підвищувати ефективність психологічної адаптації, тому має бути інтегроване у програми психологічної допомоги, психосоціальної підтримки та реабілітації осіб, які постраждали внаслідок збройного конфлікту. Запропонована типологія екзистенційного функціонування також створює підґрунтя для своєчасного виявлення осіб із підвищеним психологічним ризиком і розроблення адресних програм розвитку життєстійкості.
Ключові слова: здійснення екзистенції; екзистенційні мотивації; життєстійкість; психологічна адаптація; війна; сенс життя; самоцінність; психологічні ресурси.
Дата отримання статті: 03.01.2026
Дата рекомендації до друку: 21.04.2026
Дата оприлюднення: 30.04.2026
Посилання
Bonanno, G. A. (2004). Loss, trauma, and human resilience: Have we underestimated the human capacity to thrive after extremely aversive events? American Psychologist, 59(1), 20–28. https://doi.org/10.1037/0003-066X.59.1.20
Connor, K. M., & Davidson, J. R. T. (2003). Development of a new resilience scale: The Connor–Davidson Resilience Scale (CD-RISC). Depression and Anxiety, 18(2), 76–82. https://doi.org/10.1002/da.10113
Eckhardt, P., & Längle, A. (2001). Skalen zur Erfassung existenzieller Motivation, des Selbstwerts und des Sinnerlebens (TEM). Existenzanalyse, 18(1), 35–39. https://www.laengle.info/userfile/doc/TEM-Artikel--EA_2001-1.pdf
Frankl, V. E. (1984). Man’s search for meaning. Washington Square Press.
Kaplunenko, Y. (2025). Personalne buttia yak ekzystentsiina opora osobystosti u kryzovykh umovakh [Personal being as an existential support of personality in crisis conditions]. Kyivskyi zhurnal suchasnoi psykholohii ta psykhoterapii, 10, 78–89. https://doi.org/10.48020/mppj.2025.02.07
Kaplunenko, Y. (2025). Ekzystentsiini chynnyky zhyttiestiikosti ukraintsiv v umovakh voiennoi nevyznachenosti [Existential factors of resilience of Ukrainians under conditions of wartime uncertainty]. Orhanizatsiina psykholohiia. Ekonomichna psykholohiia, 4(37), 21–37. https://doi.org/10.31108/2.2025.4.37.2
Kaplunenko, Y. (2025, April 23). Study the hardiness of Ukrainians in conditions of war-related uncertainty (Pilot, 2025). OSF Preprints. https://osf.io/r7tp8
Längle, A. (2013). Lehrbuch der Existenzanalyse. Facultas.
Maddi, S. R. (2002). The story of hardiness: Twenty years of theorising, research, and practice. Consulting Psychology Journal: Practice and Research, 54(3), 173–185. https://doi.org/10.1037/1061-4087.54.3.173
Maksymenko, S. D. (2006). Heneza zdiisnennia osobystosti [Genesis of personality realisation]. Kyiv: KMM.
Maksymenko, S. D. (2013). Osobystist u vymiri zhyttievoho shliakhu [Personality in the dimension of life path]. Psykholohiia i suspilstvo, 4, 7–18.
Masten, A. S. (2001). Ordinary magic: Resilience processes in development. American Psychologist, 56(3), 227–238. https://doi.org/10.1037/0003-066X.56.3.227
May, R. (1983). The discovery of being: Writings in existential psychology. W. W. Norton & Company
Park, C. L. (2010). Making sense of the meaning literature: An integrative review of meaning making and its effects on adjustment to stressful life events. Psychological Bulletin, 136(2), 257–301. https://doi.org/10.1037/a0018301
Southwick, S. M., Bonanno, G. A., Masten, A. S., Panter-Brick, C., & Yehuda, R. (2014). Resilience definitions, theory, and challenges: Interdisciplinary perspectives. European Journal of Psychotraumatology, 5(1), 25338. https://doi.org/10.3402/ejpt.v5.25338
Tedeschi, R. G., & Calhoun, L. G. (2004). Posttraumatic growth: Conceptual foundations and empirical evidence. Psychological Inquiry, 15(1), 1–18. https://doi.org/10.1207/s15327965pli1501_01
Tugade, M. M., & Fredrickson, B. L. (2004). Resilient individuals use positive emotions to bounce back from negative emotional experiences. Journal of Personality and Social Psychology, 86(2), 320–333. https://doi.org/10.1037/0022-3514.86.2.320
Wong, P. T. P. (2010). Meaning therapy: An integrative and positive existential psychotherapy. Journal of Contemporary Psychotherapy, 40(2), 85–93. https://doi.org/10.1007/s10879-009-9132-6
Yalom, I. D. (1980). Existential psychotherapy. Basic Books.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Авторське право (c) 2026 Yaryna Kaplunenko