ПРИВ’ЯЗАНІСТЬ ОСОБИСТОСТІ ДО ІНШИХ ЛЮДЕЙ І ФАКТОРИ, ЯКІ ВПЛИВАЮТЬ НА НЕЇ

Анотація

У статті вивчається, які особистісні характеристики, якості чи фактори сприяють встановленню довірчих відносин між людьми, їх підтримці, сприяючи задоволенню у потребі у прив’язаності, у позитивних стосунках з іншими, у створені реального кола близьких людей. Мета статті: виявити особливості прив’язаності, виявлені за двома показниками - за допомогою показника «позитивні стосунки з іншими» з шести-факторної методики вивчення психологічного благополуччя К.Ріфф та допомогою тесту, запропонованого Bekker M.H.J., van Assen M.A.L. а саме за показником «чутливість до інших», та віднайти  особистісні характеристики, якості чи фактори, які впливають на ці показники. Вибірка і методи. У дослідження взяли участь 220 респондентів, середній вік – 33 роки, за професією – студенти, та фахівці з різних спеціальностей. Для дослідження особистісних рис респондентів, які показали високі значення за параметрами, що вивчалися нами були використані методики: шкала самоефективності Р. Шварцера та М. Єрусалема, копінг-тест (Лазарус і Фолкман), Вісбаденський опитувальник до метода позитивної психотерапії та сімейної психотерапії (WIPPF), тест життєстійкості С. Мадді, Тест-опитувальник самоставлення особистості В.В. Століна, С.Р. Пантилєєва, опитувальник визначення спрямованості особистості (Б. Басса), опитувальник часової перспективи (Ф. Зімбардо), Вивчення якості життя особистості, Опитувальник афективного балансу Н. Бредберна, Шкала задоволеності життям (E. Diener et al.). Результати і висновки. Позитивні стосунки з іншими не завжди корелюють з особистісною автономію і підтримують відчуття психологічного благополуччя. Результат залежить від позиції людини: підлегла або рівноправна. У першому випадку людина більше намагається догодити своїм рідним і близьким. Це може відбувається через присутність надмірного зв’язку із значущими іншими або через не віру у власні сили. Така людина не схильна нести відповідальність за вибір, перекладаючи його на інших; хворобливо боїться, що відмова від думки іншого, дія на власний розсуд позначаться на стосунках, і людина стане самотньою; пасивно виконує прохання і накази, проявляє сліпий послух; у своїх діях вона опирається на зовнішню або безособову мотивацію. В результаті вона низько оцінює якість власного життя, і її баланс афекту скоріше негативний, а психологічне благополуччя низьке. Якщо ж стосунки з іншими базуються на позиціях рівноправ’я, то вони приносять справжнє задоволення всіх сторонам взаємодії і не перешкоджають проявам автономії. Людина, залучена у рівноправні стосунки, не боїться проявляти свою любов, піклування; здатна сприймати себе та інших, зокрема, своїх партнерів, такими, як вони є, ставитися до них позитивно, довіряти ним, бачити в них особистість. При цьому бажання мати близьких по духу людей не заважає діяти на основі власних мотивів і поглядів, планувати свої дії, брати відповідальність за них і за свій життєвий шлях загалом.  Тому такі стосунки сприяють відчуттю психологічного благополуччя і щастя, високої якості життя.