ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК КОМУНІКАТИВНО-МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ ТА ПРОЯВУ АКТИВНОСТІ ДИТИНИ У МІЖОСОБИСТІСНІЙ ВЗАЄМОДІЇ

Анотація

У статті представлено теоретичний аналіз взаємозв′язку комунікативно-мовленнєвого розвитку з  проявом активності дитини у міжособистісній взаємодії. Встановлено, що рівень комунікативно-мовленнєвого розвитку дитини заявляє про причини реального процесу успішності або неуспішності її взаємодії зі світом. Визначено, що особистісні досягнення якостей комунікативно-мовленнєвого розвитку сприяють установленню широких контактів дитини дошкільного віку з оточуючими, що сприяє розвитку якостей когнітивного і лінгвістичного рівня в мовному прогресуванні дитини. Доведено, що широта та дієвість мотивів спілкування дитини з людьми забезпечує координацію комунікативних та мовних дій, що дозволяє дитині прогнозувати можливий розвиток подій, виявляти творчість спілкування. Встановлено, що при наявності негативних оцінок та низької культури міжособистісних відносин, обмеженості та замкнутості інтересів серед дорослих збіднюється внутрішній світ дитини, а це все усе обумовлює низький рівень розвитку свідомості, труднощі подолання стандартів та стереотипів у реалізації навіть власних задумів і намірів. Деформація та несформованість мотивів взаємодії демонструє досвід невдач, що накопичується, у відносинах з іншими та все це призводить до того, що в багатьох дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку відсутня самостійність. Вони не упевнені в собі, часто відчувають страх у нових ситуаціях та починаннях, виявляють негативізм, конфліктність, неадекватне сприйняття поведінки та ставлення до себе з боку інших дітей і дорослих. Зроблено висновок, що комунікативна спрямованість, готовність до взаємодії, розуміння змісту системи «людина-ситуація», ціннісні орієнтації, що відбивають досвід спілкування, в остаточному підсумку визначають соціальну й інтелектуальну активність дитини дошкільного віку у взаємодії зі світом. Висвітлено умови для гармонійного розвитку комунікативно-мовних навичок дитини дошкільного віку, а саме необхідність спілкуватися з дітьми, розповідати їм та читати художню, пізнавальну літературу; збагачувати досвід дітей позитивними враженнями під час прогулянок, екскурсій, цікавих спостережень у соціальному, культурному та природному довкіллі.