ПСИХОЛОГІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ОСОБИСТУ АВТОНОМІЮ ЯК ЧИННИК ПСИХОЛОГІЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ

Анотація

У статті зроблена спроба визначити психологічні чинники, що сприяють розвитку і формуванню особистісної автономії, як вона розуміється у теорії психологічного благополуччя.
Для визначення автономії була використана Методика дослідження психологічного благополуччя К.Ріфф. Для визначення психологічних чинників, що впливають на автономію, ми використовували такі тести: тест смисложиттєвих орієнтацій О. Л. Леонтьєва; тест-опитувальник самооцінки В.В. Століна і С.Р. Пантелєєва; тест життєстійкості С. Мадді в адаптації Д.А. Леонтьєва і Є.І. Расказової і самоактуалізаційний тест (CAT). Всього у дослідженні брали участь 150 студентів київських вузів, віком від 18 до 21 року. Статистичними методами, використаними для аналізу даних, були: кореляційний аналіз і критерій Ст’юдента для незалежних вибірок.
Висновки. Особистісна автономія може бути описана як само-детермінація і почуття незалежності людини, як її здатність протистояти соціальному тиску, мислити і діяти самостійно, регулювати поведінку зсередини і оцінювати себе зо особистими стандартами. Різні особистісні характеристики впливають на особистісну автономію людини в залежності від рівня розвитку автономії. Чим краще само-ставлення людини тим вище її особистісна автономія. Іншими словами, якщо людина вірить у свої сили, здібності, енергію, незалежність, у свою здатність контролювати своє життя і розуміти саму себе, якщо людина думає про себе як про впевнену, незалежну, вольову і надійну людину, яка знає, що у неї є щось, за що її слід поважати, то вона також вважає себе автономною людиною у тій самій мірі. Низькі показники шкали Підтримки (самоактуалізаційний тест) показують, що людина, як правило, залежить від людей і ситуацій. Тому бажання позбутися від такої звички - це перший крок до справжньої автономії. Показник Підтримки не впливає на високий рівень особистісної автономії, оскільки проблема залежності вже вирішена людиною з високою особистісною автономією. Психологічна життєстійкість, як здатність людини долати труднощі і перетворювати стресову ситуацію на можливості особистісного зростання, може розглядатися як основа для розвитку автономії, але вона не може зумовити подальший розвиток особистісної автономії після досягнення певного рівня.
Проведений аналіз показує, що респонденти з високою особистісною автономією демонструють краще розуміння сенсу свого життя, їх життєві цілі більш зрозумілі, вони вважають, що здатні досягти життєвих завдань і цілей, що не характерно для респондентів із середньою і низькою особистої автономією. І саме цей факт є поворотним моментом для досягнення особистісної автономії вище середнього рівня. Ми можемо стверджувати, що існуючі життєві цілі і розуміння власного життєвого шляху створюють психологічну надбудову, що дозволяє людині досягти високої особистісної автономії і бути психологічно благополучною.