ДОСЛІДЖЕННЯ РІВНЯ РОЗВИТКУ РЕФЛЕКСІЇ І САМОРЕГУЛЯЦІЇ У МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

Анотація

У статті представлено результати емпіричного дослідження рівня рефлексії і саморегуляції у медичних працівників, а також описано кореляційні зв’язки між рефлексією та саморегуляцією.

Припускалось, що досліджувані медичні працівники мають низький і середній рівень рефлексії; середній рівень саморегуляції; а також що між рівнем рефлексії і саморегуляції у медичних працівників є пряма залежність, тобто високий рівень рефлексії сприяє високому рівню саморегуляції.

Вибірку склала 41 медична працівниця. Були використані такі методики: 1) методика діагностики рівня рефлексивності О. Карпова; 2) тест Д. Леонтьєва «Диференціальний тип рефлексії»; 3) тест-опитувальник для визначення самоставлення особистості В. Століна і С. Пантилєєва; 4) тест-опитувальник «Дослідження вольової саморегуляції» А. Звєрькова та Е. Ейдмана; опитувальник «Стиль саморегуляції поведінки» В. Моросанової.

Було виявлено, що досліджувані медичні працівники мають переважно середній і низький рівень рефлексії, а також високий і середній рівень саморегуляції. Вони не схильні переключатися на сторонні роздуми, які не мають стосунку до актуальної життєвої ситуації. Схильні до деякої закритості, ригідності. Здатні адекватно планувати, моделювати і оцінювати результати. Мають досить позитивне самоставлення.

Було проведено кореляційний аналіз для виявлення зв’язків між рівнем рефлексії і саморегуляцією. Виявлено слабку і помірну переважно обернену кореляція між показниками рефлексії і саморегуляції. Можна припускати, що рефлексія як схильність до роздумів і аналізу в окремих випадках може перешкоджати саморегуляції медичних працівників, що в умовах їх професійної діяльності часто потребує швидкої реакції. Вплинути могли також індивідуальні чинники, ставлення до дослідження, захисні механізми тощо.

Таким чином, гіпотези дослідження підтвердились частково. Так, підтвердились гіпотези про те, що досліджувані медичні працівники мають низький рівень рефлексії та середній рівень саморегуляції. Гіпотеза про те, що  між рівнем рефлексії і саморегуляції у медичних працівників є пряма залежність не підтвердилась.

Перспективи подальших досліджень у даному напрямі вбачаються у розширенні вибірки дослідження; порівняння особливостей рефлексії і саморегуляції у майбутніх і чинних медичних працівників; вивченні впливу гендерних відмінностей на рефлексію і саморегуляцію медичних працівників; розробці рекомендацій і спеціальних заходів щодо корекції рефлексії і саморегуляції у цієї групи фахівців.