Ключові слова
наративна компетентність
самосвідомість
громадянська ідентичність
смислотворення
психологічна стійкість
ціннісний резонанс
інформаційний вплив
критичне мислення
суб’єктність
Як цитувати
Анотація
Передумови. В умовах цифровізації комунікації, інформаційної війни та соціальних трансформацій наративи дедалі частіше функціонують не лише як засіб опису реальності, а як психологічний механізм її конструювання, інтеріоризації та смислового впорядкування. Особливої актуальності набуває проблема того, яким чином зовнішні наративні конструкти перетворюються на внутрішні складники самосвідомості особистості, впливаючи на її ціннісні орієнтації, ідентичність, емоційні настановлення та поведінкові стратегії.
Мета. Метою статті є теоретико-методологічне обґрунтування наративу як інтегративного психосоціального механізму формування самосвідомості особистості, а також концептуалізація наративної компетентності як ресурсу критичного осмислення досвіду, психологічної стійкості та відповідального громадянського вибору.
Методи. Застосовано теоретичний аналіз, порівняння, систематизацію та узагальнення наукових підходів до вивчення наративу. Проаналізовано філософсько-герменевтичний, когнітивний, психолінгвістичний, соціально-конструктивістський, психоаналітичний, гештальт-психологічний, системний і наративно-психологічний підходи.
Результати. Обґрунтовано, що наратив є універсальним механізмом смислової організації досвіду, який забезпечує зв’язок між соціальними впливами та внутрішньою структурою самосвідомості. Визначено три взаємопов’язані рівні наративного впливу: когнітивний, що реалізується через фреймінг, праймінг і структурування соціальних уявлень; емоційно-ціннісний, пов’язаний із ціннісним резонансом, афективною інтеграцією досвіду та формуванням ідентичності; поведінковий, що проявляється через засвоєння рольових моделей, сценаріїв дії та формування суб’єктної позиції. Показано, що ефективність наративного впливу залежить від ціннісної відповідності, повторюваності, соціального підкріплення, рівня розвитку самосвідомості та сформованості наративної компетентності.
Наукова новизна. Запропоновано концептуальне розуміння наративної компетентності як інтегративної властивості особистості, що поєднує здатність розпізнавати, інтерпретувати, критично оцінювати й самостійно конструювати смислові структури досвіду. Наративна компетентність розглядається як психологічний механізм переходу від пасивного відтворення зовнішніх смислів до авторського конструювання власної життєвої та громадянської позиції.
Практична значущість. Отримані теоретичні узагальнення можуть бути використані у психологічній просвіті, медіапсихології, громадянській освіті, психотерапевтичній практиці та програмах розвитку критичного мислення й стійкості до маніпулятивних інформаційних впливів.
Висновки. Наратив постає як інтегративний психосоціальний механізм, що забезпечує смислову організацію досвіду, формування самосвідомості, особистісної та громадянської ідентичності, психологічної стійкості й автономії мислення. Наративна компетентність є ключовим ресурсом психологічної безпеки особистості в умовах сучасних інформаційних викликів, оскільки сприяє критичному опрацюванню смислів, інтеграції травматичного досвіду та здійсненню відповідального соціального вибору.
Ключові слова: наратив; наративна компетентність; самосвідомість; громадянська ідентичність; смислотворення; психологічна стійкість; ціннісний резонанс; інформаційний вплив; критичне мислення; суб’єктність.
Дата отримання статті: 21.01.2026
Дата рекомендації до друку: 20.03.2026
Дата оприлюднення: 30.04.2026
Посилання
Benveniste, É. (1971). Problems in general linguistics. University of Miami Press.
Bezrukova, K. P. (2024). Psykholoho-politychni kharakterystyky elektoralnykh hrup [Psychological-political characteristics of electoral groups] [Unpublished doctoral dissertation]. Taras Shevchenko National University of Kyiv.
Breuer, J., & Freud, S. (1955). The standard edition of the complete psychological works of Sigmund Freud: Vol. 2. Studies on hysteria. Hogarth Press. (Original work published 1895).
Brovarska, I. A. (2024). Politychnyi naratyv yak sposib formuvannia politychnykh kontseptiv [Political narrative as a method of forming political concepts]. Naukovi zapysky. Seriia: Filolohichni nauky, 211, 20–27. https://doi.org/10.32782/2522-4077-2024-211-3
Bruner, J. (1986). Actual minds, possible worlds. Harvard University Press.
Bruner, J. (1991). The narrative construction of reality. Critical Inquiry, 18(1), 1–21. https://doi.org/10.1086/448619
Chepeleva, N. V., Smulson, M. L., Hutsol, S. Yu., & Shylovska, O. M. (2007). Naratyvni psykhotekhnolohii [Narrative psychotechnologies]. Hlavnyk.
Chepeleva, N. V., Yevdokymova, N. V., Zlyvkov, V. L., Lukomska, S. O., & Kotukh, O. V. (2024). Naratyvy stanovlennia militarnoi identychnosti ukraintsiv [Narratives of the formation of military identity of Ukrainians]. Lysenko M. M.
Conway, M. A., & Pleydell-Pearce, C. W. (2000). The construction of autobiographical memories in the self-memory system. Psychological Review, 107(2), 261–288. https://doi.org/10.1037/0033-295X.107.2.261
Entman, R. M. (1993). Framing: Toward clarification of a fractured paradigm. Journal of Communication, 43(4), 51–58. https://doi.org/10.1111/j.1460-2466.1993.tb01304
Freud, S. (1966). Introductory lectures on psycho-analysis. W. W. Norton & Company.
Gergen, K. J. (1985). The social constructionist movement in modern psychology. American Psychologist, 40(3), 266–275. https://doi.org/10.1037/0003-066X.40.3.266
Gergen, K. J. (2009). An invitation to social construction (2nd ed.). Sage Publications.
Habermas, T., & Bluck, S. (2000). Getting a life: The emergence of the life story in adolescence. Psychological Bulletin, 126(5), 748–769.
Iyengar, S. (1991). Is anyone responsible? How television frames political issues. University of Chicago Press.
Iyengar, S., & Kinder, D. R. (1987). News that matters: Television and American opinion. University of Chicago Press.
Jung, C. G. (1964). Man and his symbols. Aldus Books.
Jung, C. G. (1981). The archetypes and the collective unconscious. Princeton University Press.
Kyiashko, L. O. (Ed.). (2013). Politychna uchast molodi suchasnoi Ukrainy [Political participation of youth in modern Ukraine]. Milenium.
McAdams, D. P. (2001). The psychology of life stories. Review of General Psychology, 5(2), 100–122. https://doi.org/10.1037/1089-2680.5.2.100
McCombs, M. (2004). Setting the agenda: The mass media and public opinion. Polity Press.
McCombs, M., & Shaw, D. L. (1972). The agenda-setting function of mass media. Рublic Opinion Quarterly, 36(2), 176–187. https://doi.org/10.1086/267990
Neimeyer, R. A. (2012). Narrative disruptions in the construction of self. University of Memphis. https://doi.org/10.1037/10368-009
Neisser, U. (1988). Five kinds of self-knowledge. Philosophical Psychology, 1(1), 35–59. https://doi.org/10.1080/09515088808572924
Perls, F. S. (1969). Gestalt therapy verbatim. Real People Press.
Perls, F. S., Hefferline, R. F., & Goodman, P. (1951). Gestalt therapy: Excitement and growth in the human personality. Julian Press.
Petrovska, I. R. (2021). Rozrobka ta aprobatsiia opytuvalnyka «Diahnostyka zrilosti ta typu hromadianskoi identychnosti osobystosti» [Development and testing of a questionnaire for diagnosing the maturity and type of civic identity]. Problemy politychnoi psykholohii, 24(1), 222–247. https://doi.org/10.33120/popp-Vol24-Year2021-76
Ricoeur, P. (1984). Time and narrative (Vol. 1). University of Chicago Press.
Sarbin, T. R. (Ed.). (1986). Narrative psychology: The storied nature of human conduct. Praeger.
Schutz, A. (1967). The phenomenology of the social world. Northwestern University Press.
Schutz, A., & Luckmann, T. (1973). The structures of the life-world (Vol. 1). Northwestern University Press.
Schwartz, S. H. (2012). An overview of the Schwartz theory of basic values. Online Readings in Psychology and Culture, 2(1). https://doi.org/10.9707/2307-0919.1116
Skinner, B. F. (1957). Verbal behavior. Appleton-Century-Crofts.
Smola, L. (2019). Mem yak instrument informatsiinoi viiny [Meme as a tool of information warfare]. Visnyk Kyivskoho natsionalnoho universytetu imeni Tarasa Shevchenka. Psykholohiia, 1(10), 91–95. https://doi.org/10.17721/BSP.2019.1(10).23
Tsyhanenko, H. V. (2003). Pytalnyk vymiriuvannia rivnia polityko-ideolohichnoho samovyznachennia [Questionnaire for measuring the level of political-ideological self-determination]. In S. D. Maksymenko (Ed.), Problemy zahalnoi ta pedahohichnoi psykholohii (Vol. 5, Part 5).
Watson, J. B. (1930). Behaviorism. W. W. Norton & Company.
Wertheimer, M. (1938). Laws of organization in perceptual forms. Harcourt, Brace & Company.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Авторське право (c) 2026 Tetiana Traverse, Ivan Chaban