ДОСЛІДЖЕННЯ СИНДРОМУ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

Анотація

Актуальність проблематики статті полягає в тому, що проблема синдрому «емоційного вигорання» є особливо значущою на даний момент серед медичних працівників в Україні та світі. Медичний персонал стаціонарних відділень повсякденно в процесі професійної діяльності піддається надмірним стресовим впливам у зв'язку з постійним й безпосереднім контактом з хворими, які потребують термінової допомоги або знаходяться в критичному психологічному стані. Ці обставини в переважній кількості випадків викликають негативні емоції, надмірну психічну напругу та фізичну втому. Мета статті: опис дослідження з вивчення синдрому «емоційного вигорання» та особливостей його прояву у медичних працівників залежно від гендерних ознак. Проведене емпіричне дослідження присвячене аналізу психологічних особливостей прояву емоційного вигорання серед медичних працівників (зв’язок із гендерними чинниками). Дослідницька робота проводилась протягом 2020 року. У спеціальне соціально – психологічне дослідження було включено 60 медичних працівників (30 медичних сестер і 30 лікарів-чоловіків) зі стажем роботи 5 та більше років, які працюють в медичних закладах Києва. Тестування проводилося на початку робочого дня. При проведенні емпіричного дослідження були використані наступні психодіагностичні методики: методика діагностики рівня «емоційного вигорання» В.В.Бойко, методика «Досліження синдрому «вигорання» Гринберг Дж., опитувальник «Синдром вигорання» в професіях системи «людина – людина» К. Маслач та С.Джексон, методика самооцінки С.А.Будассі, опитувальник Кеттелла PF-16 тест властивостей особистості дорослих. Результати дослідження дозволили сформулювати наступні висновки. Аналізуючи зв’язок гендерних ознак із емоційним вигоранням, можна стверджувати, що жінки у стресовій ситуації більш схильні до психосоматичних та психовегетативних порушень, а чоловіки – до особистісної відстороненості (деперсоналізації). Крім того у жінок розвиток синдрому відбувається не тільки через
«резистенцію» – неадекватне виборне емоційне реагування та через редукцію професійних обов'язків, а ще через переживання психотравмуючих обставин – симптом компонента «напруга», в той час коли у чоловіків «емоційне вигорання» розгортається через симптоми лише «резистенції». Перспективи подальших досліджень свідчать про те, що отримані результати дають можливість розглянути у новому ракурсі проблему вивчення чинників вигорання в контексті професійного шляху особистості лікаря. Ґрунтуючись на отриманих результатах можна говорити, що більшість досліджуваних медичних працівників потребують спеціалізованої психологічної допомоги для подолання синдрому емоційного вигорання.