ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТА СТРУКТУРА ТВОРЧОЇ АКТИВНОСТІ МАЙБУТНІХ ДИЗАЙНЕРІВ

Анотація

У статті на теоретико-методологічному рівні пізнання здійснено аналіз категорійно-понятійного поля піднятої проблематики та рефлексивно розмежовано сутнісні ознаки основних дефініцій, що використовуються науковцями у процесі дослідження предметної сфери творчої активності особистості. Зокрема, здійснено семантичну диференціацію таких термінів як «творчість», «активність», «творча активність», «творча діяльність», «креативність» та ін. Зазначені поняття розглянуті в дискурсі таких основних наукових підходів у психології як психоаналітичний (З. Фройд, К. Юнг), гуманістичний (А. Маслов, К. Роджерс, Е. Фромм), діяльнісний (О. Леонтьєв, Л. Коган), когнітивістський (Дж. Гілфорд, Е. Торренс), культурно-історичний (Л. Виготський, П. Енгельмейєр), а також у контексті теорії установки Д. Узнадзе.

Авторами розроблена оригінальна структурно-логічна модель розвитку творчої активності майбутніх дизайнерів, котра охоплює такі компоненти: 1) потребо-мотиваційний (наявність потреб, мотивів до створення нових продуктів дизайнерської діяльності як чинник адаптації до динамічних видозмін середовища; посилений інтерес до творчо зорієнтованих дисциплін; прагнення до прекрасного); 2) когнітивно-креативний (активізація формотворчих процесів (цілісного сприйняття, продуктивної уяви, фантазування, креативного мислення, пам’яті тощо), спрямованих на досягнення творчих намірів); 3) емоційно-вольовий (відчуття емоційного піднесення, радості творчого захоплення, котрі чинять мобілізуючий вплив; готовність наполегливо долати пізнавальні перешкоди та здійснювати довільно регульовану діяльність, зорієнтовану на творення високоестетичних та утилітарних продуктів); 4) діяльнісно-результативний (сформованість професійних умінь і навичок проектної діяльності; опанування технологій підготовки дизайнерської документації і візуалізації; оволодіння методиками і раціональними прийомами проектування; вдосконалення власної творчої діяльності та налагодження самоконтролю за етапами її перебігу та результатами).

До кожного із зазначених компонентів пропонується сформована батарея психодіагностичних методик, котрі дають змогу об’єктивно з’ясувати міру зреалізованості кожного компоненту у системі підготовки фахівців-дизайнерів. Також критеріально  розмежовано три рівні (низький, середній, високий) творчої активності майбутніх дизайнерів та обґрунтовано їх основні сутнісні ознаки й загальну характеристику.