ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЧЕСНОЇ ПОВЕДІНКИ ОСОБИСТОСТІ В ГУМАНІТАРНИХ НАУКАХ

Анотація

У статті презентовано основні результати теоретичного аналізу підходів до розуміння чесності в психології та педагогіці. Зазначено, що чесність розглядається як моральна якість особистості, яка проявляється в щирості і порядності, вірності прийнятим обов’язкам, в правдивості і принциповості.

В сучасному світі має місце тенденція знецінення духовних цінностей. Особливо це стосується таких понять як совість, чесність та честь. Характерно, що багато людей навіть не усвідомлюють до кінця сутності цих понять, а інші знайомі з ними лише на словах, забуваючи, що їх потрібно використовувати у справах. Чесність для сучасної людини важить менше ніж кар’єра або успішний бізнес. В нашому суто матеріалістичному світі домінуючою етичною системою в бізнесі стає прагматизм.

Чесність і правдивість – важливі риси характеру людини. Вони тісно пов’язані між собою. Проте чесність – поняття ширше, ніж правдивість. Вона виявляється не лише в тому, що людина правдива, а й усій її поведінці: ставленні до своїх обов’язків, до людей, до самої себе і своєї поведінки.

По-справжньому чесна людина повинна активно діяти, причому до цієї діяльності її повинен спонукати не страх осуду, покарання тощо, а внутрішня потреба, бажання робити саме так, а не інакше. Чесна людина вимоглива до себе, чесна перед собою, у неї немає розходження між словом і ділом.

Основними чинниками,які впливають на виховання чесності є сім’я, школа, педагог, соціальне середовище. Чесність – характеристика вчинків окремої особистості по відношенню до інших, основою є дотримання суспільних норм і правил, тому чесність – це індивідуальний прояв совісті в міжособистісних стосунках. Чесність є основою довіри людей один до одного. Показовим є те, що дослідження чесності, що проводяться в різних традиціях, відводять велику роль в її розвитку мотиваційному компоненту, а також феномену, позначеному нами як самоставлення «чесність». Чесність при цьому розглядається як морально-комунікативна якість особистості, структура якої розуміється через єдність трьох взаємопов'язаних компонентів: когнітивного, мотиваційного і поведінкового.

Встановлено, що в чесності як феномену моральності можна виділити чотири відносно самостійних аспекти. Перший − чесна поведінка. Під цим розуміється добровільне дотримання норм чесності, навіть якщо їх  порушення обіцяє людині певні вигоди, і вона впевнена в безкарності своїх дій. Чесність завжди пов'язана з вільним моральним вибором. Другий аспект пов'язаний з мотиваційно-потребовою сферою особистості, визначальним є чесне ставлення до інших людей. Третій аспект − когнітивний, що включає моральні знання, уявлення і судження, пов'язані з нормою чесності. Він характеризує оволодіння особистістю різними сторонами моральної категорії чесності: розуміння змісту норми чесності, тих вимог, які вона пред'являє до особистості, засвоєння критеріїв чесності − самооцінки та оцінки чесності в інших людях. Нарешті, четвертий аспект − це переживання власної або чужої чесності в плані самосвідомості при порушенні, або навпаки, дотриманні моральної норми.