КОНФЛІКТНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ЯК ПСИХОЛОГІЧНА ПРОБЛЕМА

Анотація

У статті викладено теоретичний аналіз поняття «конфліктна компетентність» та формування визначеного феномену у майбутніх педагогів під час навчання у закладі вищої освіти. Конфліктна компетентність особистості розглядається як система знань людини в галузі соціальної психології, передусім, – конфліктології та її застосування в практичній діяльності, а також, – певні властивості особистості, які забезпечують безконфліктну взаємодію, ефективне управління конфліктами та їх конструктивне вирішення. Представлені складові конфліктної компетентності, а саме: когнітивна, мотиваційна, регуляторна, що утворюють її структуру. Проаналізовані поняття «комунікативна компетентність» та «конфліктологічна компетентність», їх взаємозв’язок. Представлено, що формування конфліктної компетентності студентів – це складний процес набуття не лише системи професійного, передусім, – психологічного знання, але і трансформація особистісних характеристик майбутніх педагогів в процесі їх навчання за умов впровадження в навчальний процес закладів вищої освіти інноваційних педагогічних технологій. В результаті проведеного дослідження на базі фізико-математичного факультету Сумського Державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка з метою вивчення особливостей вольової саморегуляції, показників самооцінки конфліктності та самооцінки раціональної поведінки в конфлікті, як складових структури конфліктної компетентності майбутніх педагогів, визначене наступне. Дослідження містило три експериментальні серії і проводилось в ІІ семестрі 2018-2019 навчальному році. В експерименті приймали участь першокурсники – майбутні вчителі інформатики, математики, фізики, які завершували вивчення дисципліни «Психологія», приймали участь в роботі тренінгових груп, були членами студентського наукового психологічного гуртка. В результаті першої серії дослідження визначено, що для більшості студентів (73,3%) характерним є  високий рівень вольової саморегуляції. Ці показники свідчать про активність, самостійність, впевненість в собі, реалістичність поглядів на життя, стійкість намірів, розвиненому почутті особистісного обов’язку, фактично, – це показники емоційно зрілої особистості, яка добре рефлексує особистісні мотиви, планомірно втілює власні наміри в життя, володіє навичками розподілу зусиль та самоконтролю поведінки, має виражену соціальну спрямованість в діяльності. Високі показники наполегливості, характерні для 66,7% студентів свідчать про працелюбність, прагненні реалізації життєвих планів, повазі до соціальних норм та їх дотримування. Згідно експериментальним даним, у 56,7% першокурсників високий рівень самовладання, що проявляється в емоційній стійкості, готовності до сприйняття нового, тенденціях до новаторства. В результаті проведення наступних серій дослідження визначено, що у більшості майбутніх педагогів (63,3%) низькі показники самооцінки конфліктності, тобто, – студенти володіють навичками самоаналізу власної індивідуально-психологічної сфери, діяльності та поведінки, розвинутими прогностичними функціями. Згідно аналізу результатів третьої частини дослідження, у 76,7% першокурсників високі показники раціональної поведінки в конфлікті, що свідчить про сформовані навички ефективної взаємодії, передусім – комунікативні.

Низькі показники вольової саморегуляції, високий рівень самооцінки конфліктності та низький рівень самооцінки раціональної поведінки в конфлікті студентів свідчить про існування певних психологічних проблем, що вимагають аналізу та подальшої корекційної роботи. Це – ознаки недостатньо розвинутих вольових якостей, комунікативних навичок, стратегій ефективної взаємодії, що вимагає самоаналізу, корекційної роботи, відвідування тренінгових занять з розвитку комунікативної компетентності. В цілому, результати дослідження надають підстави зазначати про сформованість компонентів конфліктної компетентності майбутніх педагогів. Високі показники вольової саморегуляції більшості студентів, низькі показники самооцінки конфліктності та високі показники самооцінки раціональної поведінки в конфлікті, свідчать про психологічну грамотність, сформовані комунікативні вміння та навички, емоційний самоконтроль, рефлексію. Формування конфліктної компетентності залежить від впровадження в навчально-виховний процес закладів вищої освіти інноваційних педагогічних технологій, інтерактивних методів навчання, організації активної співпраці з різними соціальними центрами та організаціями. Перспективи подальших досліджень, з нашої точки зору, полягають в розробці ефективних методів і форм організації навчального процесу, вивчення досвіду роботи різних закладів вищої освіти.