ПСИХОСОЦІАЛЬНИЙ РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ: БЕЗПЕРЕРВНІСТЬ І ЗМІНИ В ПІДЛІТКОВОМУ, ЮНАЦЬКОМУ І ДОРОСЛОМУ ВІЦІ

Анотація

У статті представлено порівняння варіативності психосоціального розвитку особистості в періоди підліткового віку, юнацького віку і дорослості. На першому етапі емпіричного дослідження виділено типи розвитку у підлітковому віці (автономно-самодостатній, інтернально-домінантний, доброзичливо-залежний, фрустровано-кризовий) та у юнацькому віці (гармонійний, суб’єктно-домінантний, залежно-адаптивний, дезінтегрований). В якості критеріїв типізації розвитку використовувалися особистісні, суб'єктні і соціально-поведінкові паттерни функціонування. Здійснено порівняння змісту автономно-самодостатнього та гармонійного, інтернально-домінантного та суб’єктно-домінантниого, доброзичливо-залежного та залежно-адаптивного, фрустровано-кризового та дезінтегрованого типів розвитку. Їх інтерпретовано як конструктивну, неконструктивну і деструктивну моделі дорослішання. В якості основного критерія  було використано ефективність розв’язання підлітками та юнаками  основних задач дорослішання. Виділено дві групи детермінант оформлення типу розвитку особистості в період дорослішання: регуляція поведінки та діяльності (інтернальний/екстернальний локус контролю; орієнтація на внутрішні чи на зовнішні критерії тощо) і позиція у системі стосунків (доброзичливість/агресивність, егоїстична/гуманістична орієнтація тощо).

На другому етапі здійснено теоретичне узагальнення описаних у психології типів особистості і стратегій функціонування особистості у період дорослості. Аналіз здійснено на основі теорій А. Адлера, К. Хорні, Д. Марша, Е. Десі і Р. Райєна, Е. Фромма та ін. Здійснено співставлення типів (паттернів) психосоціального розвитку у період підліткового та юнацького віку з описаними типологіями розвитку у дорослості.

Аналіз показав, що між ними існує певна змістовна подібність і наступність. Основні напрями наступності від підліткового віку до дорослості проходять за наступними напрямами: становлення конструктивного (гармонійного типу) або неконструктивного (дисгармонійного типу) типу розвитку, спрямованість на себе чи на інших людей, опора на себе чи залежність від оточення і обставин. Виходячи з отриманих даних, підкреслюється, що підлітковий і юнацький вік є сензитивними до процесу оформлення індивідуального паттерну функціонування і стратегії подальшого розвитку у період дорослості. Постулюється принципова незавершеність процесу становлення особистості у підлітковому та юнацькому віці, пластичність, сенситивність, відкритість для різних можливостей і впливів.