КОМУНІКАТИВНІ СИТУАЦІЇ: СТАНДАРТНІ ТА КОНФЛІКТНІ

Анотація

Дослідження мовленнєвих ситуацій є одним з актуальних напрямків досліджень у вітчизняній і зарубіжній науці. Взаємодія людей, їх контакти часто породжують зіткнення, викликані суперечностями цілей, поглядів, інтересів, точок зору двох сторін тощо, що, на жаль, може призвести до конфліктної ситуації.

Говорячи про стандартну комунікативну ситуацію, слід зазначити, що більшість дослідників виділяють п’ять або шість її складових, проте нерідко одні і ті ж компоненти в різних трактуваннях отримують різні назви.

Також неодноразово наголошувалося, що для здійснення успішної комунікації є необхідним розуміння між комунікантами. Розуміння виникає, якщо співрозмовники використовують один і той же мовний код, якщо канал зв’язку не є заблокованим, а комуніканти мають можливість досить правильно кодувати і декодувати інформацію, тобто, володіють єдиною системою кодифікації і декодифікації мовленнєвих знаків та сигналів.

Таким чином, процеси вербалізації і розуміння відіграють провідну роль в здійсненні комунікативного акту і, отже, безпосередньо входять до його структури як домінуючі компоненти.

Модель стандартної комунікативної ситуації виглядає таким чином, що комунікант (адресант) зі своїми комунікативними цілями вступає в контакт з іншим комунікантом (адресатом), який також має певні комунікативні та практичні цілі, і реалізує комунікативний текст, використовуючи потрібний код за певних обставин. Якщо комуніканти мають подібне уявлення щодо комунікативних цілей один одного або стосовно розподілу комунікативних ролей, комунікація реалізується у вигляді кооперації. Якщо ж комунікант обиратиме помилкову лінію поведінки, то наміри комунікантів втрачатимуть взаємоузгодження, і якщо їм не вдається нейтралізувати негативний вплив своїх дій на протікання комунікативного акту, то останній може закінчитися повною або частковою невдачею і може призвести до виникнення комунікативних конфліктів.

Таким чином, у життєвих комунікативних ситуаціях комунікант одночасно: а) сприймає та відповідним чином оцінює інформацію від партнера по спілкуванню, б) прораховує тип стосунків, який може бути встановлений із партнером по спілкуванню. Саме тому і трапляються нерідко як збої у комунікації, так і конфлікти.

Конфліктна комунікативна ситуація характеризується структурними і динамічними характеристиками. До структурних характеристик відносять, як правило, комунікативний дискомфорт, комунікативну невдачу, комунікативну неузгодженість, комунікативне непорозуміння, комунікативний збій та ін. Ці характеристики, в свою чергу, експлікуються на стадіях розгортання конфліктної ситуації, якими є стадія передконфлікту (зародження, дозрівання, інцидент), стадія самого конфлікту як такого (конфлікт, розвиток конфлікту) та стадія наслідків конфліктної ситуації (або постконфліктна ситуація). До динамічних характеристик конфлікту відносять, як правило, умови та обставини спілкування, протиріччя між комунікативними і практичними цілями комунікантів, результатами спілкування, особистісними характеристиками суб’єктів комунікації, а також ситуації когнітивного дисонансу та «конфліктогени», порушення процесів вербалізації і розуміння, відмінності в соціальному статусі комунікантів тощо.

З практичної точки зору типологія конфліктних ситуацій є дуже важливою, оскільки дозволяє нам орієнтуватися в специфічних проявах конфліктів і, отже, допомагає оцінювати можливі шляхи їх розв’язання та досягнення консенсусу.