НЕЙРОПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОСІБ З ДЕВІАНТНОЮ ПОВЕДІНКОЮ
Том 4 № 3 (2018), Статьи
Том 4 № 3 (2018)

НЕЙРОПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОСІБ З ДЕВІАНТНОЮ ПОВЕДІНКОЮ

Статьи
https://doi.org/10.31108/2018vol13iss3pp156-171
Опубліковано 2018-03-29
Bohdan Tkach
Інститут психології імені Г. С. Костюка Національної академії педагогічних наук України
PDF 156-171

Ключові слова

девіантна поведінка, нейропсихологічна діагностика, нейроперсонологія, симптомокомплекс, мозкові дисфункції, мотивація, афективна сфера.

Як цитувати

Tkach, B. (2018). НЕЙРОПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОСІБ З ДЕВІАНТНОЮ ПОВЕДІНКОЮ. ПСИХОЛОГІЧНИЙ ЧАСОПИС, 4(3), 156–171. https://doi.org/10.31108/2018vol13iss3pp156-171
ACM ACS APA ABNT Chicago Harvard IEEE MLA Turabian Vancouver

Завантажити посилання

Endnote/Zotero/Mendeley (RIS) BibTeX

Анотація

У статті представлено казуальну структуру девіантної поведінки, створену на основі комплексного та системного нейропсихологічного дослідження. Запропоновано нейропсихологічне дослідження здійснювати разом із біометричним (окулографія та ЕЕГ) для усунення елементу суб’єктивності при інтерпретації результатів діагностики. Сформовано три компоненти симптомокомплексу психічної стадії девіацій. Показано, що первинний симптомокомплекс представлений мінімальними порушення функціонування передньої частини мозку: орбіто-фронтальної частини префронтальної кори мозку; дорсолатеральної частини префронтальної кори мозку; передньої цингулярної кори мозку; вентромедіальної частини префронтальної кори мозку. Установлено, що вторинний симптомокомплекс зумовлений перебуванням особистості під впливом наївного реалізму, домінуванням евристичного мислення і невміння користуватися експертним мисленням у повсякденному житті; низькою комунікативною компетентністю; дезадаптацією через нездатність вчасно побачити альтернативні шляхи вирішення проблеми. Показано, що третинний симптомокомплекс – це, власне, і є адикція – патологічний гомеостаз. З’ясовано, що вибір форми адиктивної поведінки не є стохастичним процесом, а залежить від соціального походження, ціннісно-нормативних стандартів, матеріальних можливостей та інформаційного оточення. Виявлено, що при нормальному функціональному стані гіпокампу присутня гедоністична мотивація, а при ослабленому – атарактивна мотивація.

https://doi.org/10.31108/2018vol13iss3pp156-171
PDF 156-171

Посилання

1. Андрух П. Г. (2011). Результаты применения методики ММРІ в психодиагностическом обследовании лиц с зависимостью от различных видов психоактивных веществ (патоперсонологическая характеристика). Международный медицинский журнал, 17(1), 13-19.
2. Бизюк А. П. (2005). Компендиум методов нейропсихологического исследования. Санкт-Петербург: Речь.
3. Бурлачук Л. Ф. (2006). Психодиагностика. Санкт-Петербург: Питер.
4. Егоров А. Ю. (2006). Нейропсихология девиантного поведения. Санкт-Питербург: Речь.
5. Лурия А. Р. (2008). Основы нейропсихологии (6 изд.). Москва: Академия.
6. Максименко С. Д. (2006). Генеза здійснення особистості. Київ: КММ.
7. Менделевич В. Д. (2003). Наркозависимость и коморбидные расстройства поведения (психологические и психопатологические аспекты). Москва: МЕДпресс-информ.
8. Николаенко Н. Н. (2013). Современная нейропсихология. Санкт-Петербург: Речь.
9. Ткач Б. М. (2006). Індивідуально-психологічні та нейропсихологічні особливості молоді з адиктивною поведінкою. (Дис. канд. психол. наук). Інститут психології ім. Г. С. Костюка АПН України, Київ.
10. Хомская Е. Д. (2007). Нейропсихологическая диагностика. Москва: Институт общегуманитарных исследований В. Секачев.
11. Bechara A., Dolan, S., Denburg, N., Hindes, A., Anderson, S.W. & Nathan, P.E. (2001). Decision-making deficits, linked to a dysfunctional ventromedial prefrontal cortex, revealed in alcohol and stimulant abusers. Neuropsychologia, 39(4), 376-389.
12. Cavedini P., Riboldi, G., D'Annucci, A., Belotti, P., Cisima, M. & Bellodi, L. (2002). Decision-making heterogeneity in obsessive-compulsive disorder: ventromedial prefrontal cortex function predicts different treatment outcomes. Neuropsychologia, 40(2), 205-211.
13. Clerc M.,‎ Bougrain, L. & Lotte, F. (Eds.). (2016). Brain-Computer Interfaces 1: Methods and Perspectives. London: ISTE.
14. Duchowski A. T. (2017). Eye Tracking Methodology: Theory and Practice (3rd ed.). Berlin: Springer.
15. Griffiths M. D. (2000). Internet addiction – time to be taken seriously? Addiction Research, 8(5), 413-419.
16. Jackson S. L. (2015). Research Methods and Statistics: A Critical Thinking Approach (5th ed.). Stamford: Wadsworth Publishing.
17. Kolb B. & Whishaw, I.Q. (2015). Fundamentals of Human Neuropsychology (7th ed.). New York: Worth Publishers.
18. Potenza M. N. (2001). The neurobiology of pathological gambling. Semin. Clin. Neuropsychiatry, 6(3), 217-226.
19. Regard M., Knoch, D., Gutling, E. & Landis, T. (2003). Brain damage and addictive behavior: a neuropsychological and electroencephalogram investigation with pathologic gamblers. Cogn Behav Neurol, 16(1), 47-53.
20. Specker S. M., Carlson, G.A., Christenson, G.A. & Marcotte, M. (1995). Impulse control disorders and attention deficit disorder in pathological gamblers. Ann Clin Psychiatry, 7(4), 175-179.

References (Transliteration):

1. Andruh P. G. (2011). Rezultatyi primeneniya metodiki MMRI v psihodiagnosticheskom obsledovanii lits s zavisimostyu ot razlichnyih vidov psihoaktivnyih veschestv (patopersonologicheskaya harakteristika). Mezhduna-rodnyiy meditsinskiy zhurnal, 17(1), 13-19.
2. Bizyuk A. P. (2005). Kompendium metodov neyropsihologicheskogo issledovaniya. Sankt-Peterburg: Rech.
3. Burlachuk L. F. (2006). Psihodiagnostika. Sankt-Peterburg: Piter.
4. Egorov A.Yu. (2006). Neyropsihologiya deviantnogo povedeniya. Sankt-Piterburg: Rech.
5. Luriya A. R. (2008). Osnovyi neyropsihologii (6 izd.). Moskva: Akademiya.
6. Maksimenko S. D. (2006). Geneza zdysnennya osobistosti. Kyiv: KMM.
7. Mendelevich V. D. (2003). Narkozavisimost i komorbidnyie rasstroystva povedeniya (psihologicheskie i psihopatologicheskie aspektyi). Moskva: MEDpress-inform.
8. Nikolaenko N. N. (2013). Sovremennaya neyropsihologiya. Sankt-Peterburg: Rech.
9. Tkach B. M. (2006). Individualno-psihologichni ta neyropsihologichni osoblivosti molodi z adiktivnoyu povedinkoyu. (Dis. kand. psihol. nauk). Institut psihologii Im. G.S.Kostyuka APN Ukraini, Kyiv.
10. Homskaya E. D. (2007). Neyropsihologicheskaya diagnostika. Moskva: Institut obschegumanitarnyih issledovaniy V. Sekachev.
11. Bechara A., Dolan, S., Denburg, N., Hindes, A., Anderson, S.W. & Nathan, P.E. (2001). Decision-making deficits, linked to a dysfunctional ventromedial prefrontal cortex, revealed in alcohol and stimulant abusers. Neuropsychologia, 39(4), 376-389.
12. Cavedini P., Riboldi, G., D'Annucci, A., Belotti, P., Cisima, M. & Bellodi, L. (2002). Decision-making heterogeneity in obsessive-compulsive disorder: ventromedial prefrontal cortex function predicts different treatment outcomes. Neuropsychologia, 40(2), 205-211.
13. Clerc M.,‎ Bougrain, L. & Lotte, F. (Eds.). (2016). Brain-Computer Interfaces 1: Methods and Perspectives. London: ISTE.
14. Duchowski A. T. (2017). Eye Tracking Methodology: Theory and Practice (3rd ed.). Berlin: Springer.
15. Griffiths M. D. (2000). Internet addiction – time to be taken seriously? Addiction Research, 8(5), 413-419.
16. Jackson S. L. (2015). Research Methods and Statistics: A Critical Thinking Approach (5th ed.). Stamford: Wadsworth Publishing.
17. Kolb B. & Whishaw, I.Q. (2015). Fundamentals of Human Neuropsychology (7th ed.). New York: Worth Publishers.
18. Potenza M. N. (2001). The neurobiology of pathological gambling. Semin. Clin. Neuropsychiatry, 6(3), 217-226.
19. Regard M., Knoch, D., Gutling, E. & Landis, T. (2003). Brain damage and addictive behavior: a neuropsychological and electroencephalogram investigation with pathologic gamblers. Cogn Behav Neurol, 16(1), 47-53.
20. Specker S. M., Carlson, G.A., Christenson, G.A. & Marcotte, M. (1995). Impulse control disorders and attention deficit disorder in pathological gamblers. Ann Clin Psychiatry, 7(4), 175-179.

Повідомлення про авторські права

Статті в журналі "Психологічний часопис" ліцензовані відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, яка дозволяє іншим користувачам ділитися роботою і використовувати роботу в інший, допустимий авторським правом спосіб, з підтвердженням авторства і посиланням на публікацію роботи в цьому журналі. Для отримання додаткової інформації, будь ласка, перейдіть за посиланням - https://creativecommons.org/licenses/by/4.0/