РОЗРОБЛЕННЯ ПРОГРАМИ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПІДТРИМКИ МОТИВАЦІЇ ТА ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я ПІДЛІТКІВ У ПОЗАКЛАСНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Анотація

Актуальність. Психічне здоров’я та мотиваційне функціонування підлітків, які живуть в умовах тривалого воєнного стану, становлять важливий виклик для системи освіти та психологічного супроводу. Позакласна діяльність може створювати сприятливе середовище для соціальної взаємодії, самовираження, розвитку компетентності та активізації психологічних ресурсів. Водночас її інтеграція з теоретично обґрунтованими психологічними інтервенціями залишається недостатньо систематизованою. У цьому дослідженні зазначену прогалину розглянуто шляхом поєднання позакласної діяльності з ресурсно-орієнтованими та мотиваційними підходами до психологічної підтримки підлітків.

Мета. Розробити й теоретично обґрунтувати модульну програму психологічної підтримки підлітків віком 10–16 років, яка інтегрує позакласну діяльність зі структурованими психологічними інтервенціями, а також здійснити попередню оцінку її реалізації щодо мотивації, тривожності, емпатії, сприйнятої соціальної підтримки та емоційної регуляції.

Методи. У дослідженні взяли участь 341 учень 5–9 класів закладів освіти Київського регіону протягом 2025–2026 навчального року. Теоретичним підґрунтям програми стали модель копінгу та резильєнтності BASIC Ph і теорія самодетермінації (Self-Determination Theory). Використано стандартизовані психодіагностичні методики: Academic Motivation Scale (AMS), Toronto Empathy Questionnaire (TEQ), Spence Children’s Anxiety Scale (SCAS), Pediatric Symptom Checklist (PSC), Multidimensional Scale of Perceived Social Support (MSPSS) та Difficulties in Emotion Regulation Scale (DERS). Розроблена програма включала діагностичний, психоосвітній, діяльнісний та моніторинговий модулі й передбачала диференціацію позакласної діяльності відповідно до психологічних профілів підлітків. До- та післяінтервенційне оцінювання становило частково перехресні анонімні повторні крос-секційні вибірки з тієї самої популяції учнів приватних шкіл. Для крос-секційного порівняння використано нееквівалентну вибірку учнів державних шкіл. Статистичний аналіз включав t-критерій Велча для незалежних вибірок, однофакторний дисперсійний аналіз ANOVA з апостеріорним критерієм Tukey HSD, кореляційний аналіз Пірсона та визначення розміру ефекту за d Коена.

Результати. Отримані результати продемонстрували неоднозначну динаміку досліджуваних показників. Після чотиримісячної реалізації програми у післяінтервенційній вибірці учнів приватних шкіл виявлено вищий рівень амотивації (d = −0,25) та більші труднощі емоційної регуляції (d = −0,32), що не підтверджує припущення про однозначне покращення мотиваційних та емоційно-регуляційних показників. Під час післяінтервенційного оцінювання учні приватних шкіл демонстрували нижчий рівень тривожності (d = −0,50) та вищі показники внутрішньої мотивації за компонентами пізнання, досягнення і стимуляції (d = 0,27–0,36) порівняно з нееквівалентною вибіркою учнів державних шкіл. Однак через відсутність вихідного оцінювання групи порівняння та змішування типу школи з фактом участі у програмі виявлені відмінності не можуть бути однозначно пов’язані з впливом інтервенції. Внутрішня мотивація позитивно корелювала з емпатією (r = 0,39; p < 0,001) та сприйнятою соціальною підтримкою (r = 0,45; p < 0,001), тоді як тривожність позитивно корелювала з інтерналізованими симптомами (r = 0,69; p < 0,001) і труднощами емоційної регуляції (r = 0,56; p < 0,001). Отже, гіпотези щодо загального покращення тривожності та інших цільових показників після реалізації програми не отримали підтвердження, тоді як передбачувані зв’язки внутрішньої мотивації з емпатією та соціальною підтримкою були підтверджені.

Висновки. У результаті дослідження розроблено теоретично обґрунтований та емпірично інформований прототип модульної програми психологічної підтримки, що інтегрує позакласну діяльність, психоосвіту, активізацію психологічних ресурсів і систематичний моніторинг. Концептуальна новизна програми полягає в поєднанні ресурсних каналів BASIC Ph із положеннями теорії самодетермінації та диференціації позакласної діяльності відповідно до психологічних профілів і потреб підлітків. Попередні емпіричні результати не надають достатніх підстав для однозначного висновку щодо ефективності програми та мають інтерпретуватися з урахуванням нерандомізованого дизайну, анонімних повторних крос-секційних вибірок, нееквівалентної групи порівняння, використання методик самозвіту та відсутності індивідуального контролю інтенсивності участі в інтервенції. Водночас встановлені взаємозв’язки між мотивацією, соціальною підтримкою, емпатією, тривожністю та емоційною регуляцією створюють емпіричне підґрунтя для подальшого вдосконалення програми. Для оцінювання її ефективності та визначення потенційних позитивних і небажаних ефектів в умовах воєнних викликів необхідні контрольовані лонгітюдні дослідження із зіставними або рандомізованими групами, повторними вимірюваннями, тривалішим періодом спостереження та індивідуальним моніторингом участі.

Ключові слова: психічне здоров’я підлітків; внутрішня мотивація; позакласна діяльність; психологічна підтримка; емоційна регуляція; соціальна підтримка; резильєнтність; шкільні психологічні інтервенції; теорія самодетермінації; модель BASIC Ph.

Дата отримання статті:  15.06.2026

Дата рекомендації до друку: 21.07.2026

Дата оприлюднення:  30.07.2026