Ключові слова
центрований на особистості підхід
особистісна адаптивність
самоприйняття
інтернальність
прийняття інших
психологічна травма
психологічні ресурси
Як цитувати
Анотація
Передумови. Посттравматичне зростання розглядається як позитивна психологічна трансформація, що може виникати в процесі опрацювання травматичного досвіду та виявлятися у зміні самосприйняття, міжособистісних стосунків і життєвих орієнтацій. В умовах тривалого впливу війни в Україні особливої актуальності набуває дослідження особистісних і реляційних ресурсів, пов’язаних із такими трансформаціями. Перспективним теоретичним підґрунтям для їх осмислення є центрований на особистості підхід К. Роджерса, у межах якого адаптивність, самоприйняття, інтернальність, прийняття інших та якість міжособистісних відносин розглядаються як важливі ресурси особистісного розвитку.
Мета. Визначити характер і силу взаємозв’язків між показниками особистісної адаптивності, концептуально співвіднесеними з центрованим на особистості підходом, та загальним рівнем і окремими доменами посттравматичного зростання, а також окреслити потенційне значення виявлених особистісних ресурсів для психологічної допомоги особам із досвідом травматичних подій.
Методи. Дослідження виконано в межах кількісного кореляційного дизайну. Вибірку становили 103 громадяни України (90 жінок і 13 чоловіків), які добровільно взяли участь в онлайн-дослідженні. Для оцінювання особистісної адаптивності застосовано методику соціально-психологічної адаптації Роджерса–Даймондс; посттравматичного зростання — Posttraumatic Growth Inventory (PTGI). Аналізувалися загальний показник ПТЗ та його домени: «Стосунки з іншими», «Нові можливості», «Особиста сила», «Духовні зміни» та «Позитивне ставлення до життя». Статистичний аналіз здійснювали із застосуванням дескриптивної статистики, критерію Шапіро–Уїлка, коефіцієнтів кореляції Пірсона та Спірмена; внутрішню узгодженість шкал PTGI оцінювали за допомогою коефіцієнта α Кронбаха.
Результати. Встановлено статистично значущий позитивний зв’язок між загальною особистісною адаптивністю та посттравматичним зростанням (ρ = .349; p < .001), тоді як дезадаптивність була негативно пов’язана із загальним показником ПТЗ (r = −.249; p < .05). Найвиразніші позитивні зв’язки із загальним рівнем ПТЗ виявлено для домінування (r = .362), адаптації (r = .351), інтернальності (r = .348) та самоприйняття (r = .345). Аналіз окремих доменів показав, що «Особиста сила» найбільшою мірою пов’язана з адаптивністю (r = .416), самоприйняттям (r = .392) та прийняттям інших (r = .389), тоді як «Нові можливості» — з адаптивністю (r = .402), внутрішнім контролем (r = .351) і домінуванням (r = .338). Домен «Духовні зміни» продемонстрував переважно слабкі зв’язки з досліджуваними характеристиками особистісної адаптації.
Висновки. Результати засвідчують наявність переважно слабких і помірних взаємозв’язків між ресурсами особистісної адаптивності та посттравматичним зростанням, що вказує на концептуальну пов’язаність, але не тотожність цих феноменів. Найбільш послідовно з позитивними посттравматичними змінами пов’язані адаптивність, інтернальність, самоприйняття та прийняття інших, особливо щодо переживання особистої сили й відкриття нових можливостей. Водночас відносна автономність духовних змін свідчить про ймовірну роль ширших екзистенційних і соціокультурних чинників. Отримані результати можуть бути використані як емпіричне підґрунтя для подальшого дослідження ресурсів посттравматичного зростання та розроблення недирективних моделей його фасилітації в межах центрованого на особистості підходу.
Ключові слова: посттравматичне зростання; центрований на особистості підхід; особистісна адаптивність; самоприйняття; інтернальність; прийняття інших; психологічна травма; психологічні ресурси.
Дата отримання статті: 05.04.2026
Дата рекомендації до друку: 21.07.2026
Дата оприлюднення: 30.07.2026
Посилання
Flanagan, S., Patterson, T. G., Hume, I. R., & Joseph, S. (2015). A longitudinal investigation of the relationship between unconditional positive self-regard and posttraumatic growth. Person-Centered & Experiential Psychotherapies, 14(3), 191–200. https://doi.org/10.1080/14779757.2015.1047960
Joseph, S. (2015). A person-centered perspective on working with people who have experienced psychological trauma and helping them move forward to posttraumatic growth. Person-Centered & Experiential Psychotherapies, 14(3), 178–190. https://doi.org/10.1080/14779757.2015.1043392
Joseph, S., & Linley, P. A. (2006). Growth following adversity: Theoretical perspectives and implications for clinical practice. Clinical Psychology Review, 26(8), 1041–1053. https://doi.org/10.1016/j.cpr.2005.12.006
Melnyk, Yu. B., & Stadnik, A. V. (2023). Bahatomirna shkala spryiniattia sotsialnoi pidtrymky [Multidimensional Scale of Perceived Social Support]. KRPOCH. https://doi.org/10.26697/melnyk.stadnik.6.2
Murphy, D., Demetriou, E., & Joseph, S. (2015). A cross-sectional study to explore the mediating effect of intrinsic aspiration on the association between unconditional positive self-regard and posttraumatic growth. Person-Centered & Experiential Psychotherapies, 14(3), 201–213. https://doi.org/10.1080/14779757.2015.1051238
Naydonova, G., & Pohorilska, N. (2025). Post-traumatic growth monitoring during the war in Ukraine. Proceedings of the 19th European Congress of Psychology, 312. https://doi.org/10.1024/2673-8627/a000085
Neff, K. D. (2023). Self-compassion: Theory, method, research, and intervention. Annual Review of Psychology, 74(1), 193–218. https://doi.org/10.1146/annurev-psych-032420-031047
Novak, O. O., & Hukovskyi, O. V. (2018). Empirychne doslidzhennia rezultativ treninhu z bodynamiky. In Work with War Traumas. Ukrainian Experience (pp. 79–83). Zoloti vorota. https://lib.iitta.gov.ua/id/eprint/711685/
Rogers, C. R., & Dymond, R. F. (Eds.). (1954). Psychotherapy and personality change. University of Chicago Press.
Slezackova, A., Malatincova, T., Millova, K., Svetlak, M., & Krafft, A. M. (2024). The moderating effect of perceived hope in the relationship between anxiety and posttraumatic growth during the Russian-Ukrainian war. Frontiers in Psychology, 15, 1440021. https://doi.org/10.3389/fpsyg.2024.1440021
Tedeschi, R. G., & Calhoun, L. G. (1996). The Posttraumatic Growth Inventory: Measuring the positive legacy of trauma. Journal of Traumatic Stress, 9(3), 455–471. https://doi.org/10.1007/BF02103658
Tedeschi, R. G., Cann, A., Taku, K., Senol-Durak, E., & Calhoun, L. G. (2017). The Posttraumatic Growth Inventory: A revision integrating existential and spiritual change. Journal of Traumatic Stress, 30(1), 11–18. https://doi.org/10.1002/jts.22155
Zimet, G. D., Dahlem, N. W., Zimet, S. G., & Farley, G. K. (1988). The Multidimensional Scale of Perceived Social Support. Journal of Personality Assessment, 52(1), 30–41. https://doi.org/10.1207/s15327752jpa5201_2
Zwiercan, A., & Joseph, S. (2018). Focusing manner and posttraumatic growth. Person-Centered & Experiential Psychotherapies, 17(3), 191–200. https://doi.org/10.1080/14779757.2018.1517659
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Авторське право (c) 2026 Nariman Darvishov