Ключові слова
професійне вигорання
готовність до профілактики професійного вигорання
резильєнтність
емоційна саморегуляція
копінг-стратегії
професійна підготовка
Як цитувати
Анотація
Передумови.Професійне вигорання працівників поліції пов’язане з хронічним професійним стресом, емоційним перевантаженням, впливом потенційно травматичних подій, організаційним тиском та недостатнім психологічним відновленням. Більшість сучасних досліджень зосереджені на вивченні професійного вигорання після появи його симптомів, тоді як значно менше уваги приділяється психологічним ресурсам, які можуть бути сформовані ще під час професійної підготовки з метою зменшення майбутньої вразливості до цього феномену. Курсанти закладів вищої освіти системи МВС становлять особливо важливу дослідницьку групу, оскільки їхня підготовка поєднує інтенсивне навчальне навантаження, фізичну підготовку, ієрархічну дисципліну, обмежену автономію та поступову адаптацію до майбутньої правоохоронної діяльності.
Мета.Метою дослідження було визначення психологічних механізмів, пов’язаних із формуванням готовності курсантів до профілактики професійного вигорання, а також перевірка інтегративної моделі, яка пояснює внесок резильєнтності, емоційної саморегуляції, копінг-стратегій, самоефективності, професійної ідентичності та соціальної підтримки у формування такої готовності під час професійної підготовки.
Методи.Змодельовано крос-секційне кореляційне дослідження із використанням даних 284 курсантів закладів вищої освіти системи Міністерства внутрішніх справ України. Вибірку становили 198 чоловіків та 86 жінок віком від 18 до 24 років (M = 20,31; SD = 1,42). Комплекс психодіагностичних методик включав Maslach Burnout Inventory–Student Survey, Connor–Davidson Resilience Scale (10-item), Difficulties in Emotion Regulation Scale–16, Brief COPE, General Self-Efficacy Scale, Multidimensional Scale of Perceived Social Support, Perceived Stress Scale–10 та авторську шкалу готовності до профілактики професійного вигорання. Для аналізу даних застосовано методи описової статистики, кореляційний аналіз Пірсона, ієрархічний множинний регресійний аналіз, медіаційний аналіз, підтверджувальний факторний аналіз та моделювання структурними рівняннями.
Результати.Запропонована шкала готовності до профілактики професійного вигорання продемонструвала належну внутрішню узгодженість (Cronbach's α = 0,88; McDonald's ω = 0,89). Підтверджувальний факторний аналіз підтвердив п'ятикомпонентну структуру моделі, яка включає когнітивну усвідомленість, емоційну саморегуляцію, адаптивний копінг, поведінку психологічного відновлення та соціально-професійні ресурси (χ²/df = 2,08; CFI = 0,951; TLI = 0,943; RMSEA = 0,062; SRMR = 0,049).
Готовність до профілактики професійного вигорання позитивно корелювала з резильєнтністю (r = 0,58; p < 0,001), загальною самоефективністю (r = 0,51; p < 0,001), сприйманою соціальною підтримкою (r = 0,43; p < 0,001), адаптивними копінг-стратегіями (r = 0,47; p < 0,001) та професійною ідентичністю (r = 0,39; p < 0,001). Натомість виявлено негативні зв'язки із рівнем сприйманого стресу (r = –0,55; p < 0,001), труднощами емоційної регуляції (r = –0,49; p < 0,001), емоційним виснаженням (r = –0,53; p < 0,001) та психологічним дистанціюванням від навчання (r = –0,41; p < 0,001).
Ієрархічний регресійний аналіз показав, що резильєнтність, емоційна саморегуляція, самоефективність, адаптивний копінг та соціальна підтримка спільно пояснюють 48 % дисперсії готовності до профілактики професійного вигорання (R² = 0,48; скоригований R² = 0,47; F(5,278) = 51,36; p < 0,001). Найсильнішим позитивним предиктором виступила резильєнтність (β = 0,31; p < 0,001), далі — самоефективність (β = 0,22; p < 0,001), адаптивний копінг (β = 0,18; p = 0,002) та соціальна підтримка (β = 0,14; p = 0,009). Труднощі емоційної регуляції були значущим негативним предиктором (β = –0,24; p < 0,001).
Медіаційний аналіз показав, що труднощі емоційної регуляції частково опосередковують зв'язок між сприйманим стресом та емоційним виснаженням (непрямий ефект = 0,17; 95 % ДІ [0,11; 0,24]). Резильєнтність також частково опосередковувала взаємозв'язок між сприйманим стресом та готовністю до профілактики професійного вигорання (непрямий ефект = –0,14; 95 % ДІ [–0,21; –0,08]). Соціальна підтримка модифікувала зв'язок між стресом та емоційним виснаженням: у курсантів із високим рівнем соціальної підтримки цей взаємозв'язок був статистично слабшим (β = –0,12; p = 0,018).
Підсумкова структурна модель продемонструвала належні показники відповідності емпіричним даним (χ²/df = 2,21; CFI = 0,946; TLI = 0,938; RMSEA = 0,065; 90 % ДІ [0,056; 0,074]; SRMR = 0,052). Сприйманий стрес прямо підвищував рівень емоційного виснаження (β = 0,34; p < 0,001), а також опосередковано впливав через труднощі емоційної регуляції. Резильєнтність, адаптивний копінг та самоефективність позитивно впливали на готовність до профілактики професійного вигорання, яка, своєю чергою, була пов'язана зі зниженням рівня емоційного виснаження (β = –0,38; p < 0,001).
Висновки.Готовність до профілактики професійного вигорання може розглядатися як багатовимірна психологічна характеристика, що формується ще до початку самостійної професійної діяльності. Центральними психологічними ресурсами виступають резильєнтність, емоційна саморегуляція, адаптивний копінг, самоефективність, соціальна підтримка та навички психологічного відновлення, тоді як високий рівень сприйманого стресу, уникальні копінг-стратегії та труднощі емоційної регуляції є основними факторами ризику. Отримані результати обґрунтовують необхідність інтеграції до системи професійної підготовки курсантів спеціальних програм розвитку стресостійкості, психологічної гнучкості, емоційної саморегуляції, адаптивних копінг-стратегій, взаємопідтримки та навичок психологічного відновлення. Подальші лонгітюдні та інтервенційні дослідження мають встановити, чи забезпечує сформована під час навчання готовність до профілактики професійного вигорання зниження ризику його розвитку після початку професійної діяльності.
Ключові слова: курсанти поліції, професійне вигорання, готовність до профілактики професійного вигорання, резильєнтність, емоційна саморегуляція, копінг-стратегії, професійна підготовка.
Посилання
Alves, L., Abreo, L., Petkari, E., & Pinto da Costa, M. (2023). Psychosocial risk and protective factors associated with burnout in police officers: A systematic review. Journal of Affective Disorders, 332, 283–298. https://doi.org/10.1016/j.jad.2023.03.081
American Educational Research Association, American Psychological Association, & National Council on Measurement in Education. (2014). Standards for educational and psychological testing. American Educational Research Association.
Bandura, A. (1997). Self-efficacy: The exercise of control. W. H. Freeman.
Bakker, A. B., & Demerouti, E. (2017). Job Demands–Resources theory: Taking stock and looking forward. Journal of Occupational Health Psychology, 22(3), 273–285. https://doi.org/10.1037/ocp0000056
Bakker, A. B., & de Vries, J. D. (2021). Job Demands–Resources theory and self-regulation: New explanations and remedies for job burnout. Anxiety, Stress, & Coping, 34(1), 1–21.
Bonanno, G. A. (2021). The resilience paradox. European Journal of Psychotraumatology, 12(1), 1942642.
Carver, C. S. (1997). You want to measure coping but your protocol's too long: Consider the Brief COPE. International Journal of Behavioral Medicine, 4(1), 92–100.
Connor, K. M., & Davidson, J. R. T. (2003). Development of a new resilience scale: The Connor–Davidson Resilience Scale (CD-RISC). Depression and Anxiety, 18(2), 76–82.
Demerouti, E., Bakker, A. B., Peeters, M. C. W., & Breevaart, K. (2021). New directions in burnout research. European Journal of Work and Organizational Psychology, 30(5), 686–691.
Denovan, A., & Macaskill, A. (2017). Building resilience to stress through psychological flexibility. Journal of Mental Health, 26(1), 51–58.
Gross, J. J. (2015). Emotion regulation: Current status and future prospects. Psychological Inquiry, 26(1), 1–26.
Hayes, S. C., Strosahl, K. D., & Wilson, K. G. (2016). Acceptance and commitment therapy: The process and practice of mindful change (2nd ed.). Guilford Press.
Hobfoll, S. E. (2018). Conservation of resources theory. In S. Folkman (Ed.), The Oxford handbook of stress, health, and coping (pp. 127–147). Oxford University Press.
Hu, L., & Bentler, P. M. (1999). Cutoff criteria for fit indexes in covariance structure analysis. Structural Equation Modeling, 6(1), 1–55.
Jackson, D., Firtko, A., & Edenborough, M. (2007). Personal resilience as a strategy for surviving and thriving. Journal of Advanced Nursing, 60(1), 1–9.
Khoury, J. M. B., Teckchandani, T. A., Shields, R. E., et al. (2024). Putative risk and resiliency factors among Royal Canadian Mounted Police cadets before and after the cadet training program. Journal of Police and Criminal Psychology, 39(3), 640–652. https://doi.org/10.1007/s11896-024-09686-7
Kline, R. B. (2023). Principles and practice of structural equation modeling (5th ed.). Guilford Press.
Lazarus, R. S., & Folkman, S. (1984). Stress, appraisal, and coping. Springer.
Leiter, M. P., & Maslach, C. (2021). Rebuilding resilience after burnout. Burnout Research, 20, 100343.
Maslach, C., & Jackson, S. E. (1981). The measurement of experienced burnout. Journal of Occupational Behavior, 2(2), 99–113.
Maslach, C., & Leiter, M. P. (2022). The burnout challenge: Managing people's relationships with their jobs. Harvard Business Review Press.
Maslach, C., Schaufeli, W. B., & Leiter, M. P. (2001). Job burnout. Annual Review of Psychology, 52, 397–422.
McEwen, B. S. (2020). Protective and damaging effects of stress mediators. New England Journal of Medicine, 338(3), 171–179.
Moreno, A. F., Karanika-Murray, M., Batista, P., Hill, R., Rubiol Vilalta, S., & Oliveira-Silva, P. (2024). Resilience training programs with police forces: A systematic review. Journal of Police and Criminal Psychology, 39, 227–252. https://doi.org/10.1007/s11896-023-09633-y
Page, M. J., McKenzie, J. E., Bossuyt, P. M., et al. (2021). The PRISMA 2020 statement. BMJ, 372, n71.
Schaufeli, W. B. (2021). Burnout Assessment Tool (BAT): Development, validity, and future perspectives. Scandinavian Journal of Work, Environment & Health, 47(2), 95–98.
Schaufeli, W. B., De Witte, H., & Desart, S. (2020). Manual Burnout Assessment Tool (BAT). KU Leuven.
Schwarzer, R., & Jerusalem, M. (1995). Generalized Self-Efficacy Scale. In J. Weinman et al. (Eds.), Measures in health psychology (pp. 35–37). NFER-NELSON.
Smith, B. W., Dalen, J., Wiggins, K., et al. (2008). The Brief Resilience Scale. International Journal of Behavioral Medicine, 15(3), 194–200.
Southwick, S. M., Bonanno, G. A., Masten, A. S., Panter-Brick, C., & Yehuda, R. (2014). Resilience definitions, theory, and challenges. European Journal of Psychotraumatology, 5, 25338.
Ugwu, L. E., & Idemudia, E. S. (2025). Burnout and post-traumatic stress disorders in police officers: Systematic review and meta-analysis. Journal of Police and Criminal Psychology, 40, 645–658. https://doi.org/10.1007/s11896-024-09713-7
Vermunt, J. K., & Magidson, J. (2021). Structural equation modeling in psychological research. Psychological Methods, 26(5), 555–573.
World Health Organization. (2019). Burn-out an occupational phenomenon (ICD-11). https://www.who.int
World Health Organization. (2022). World mental health report: Transforming mental health for all. World Health Organization.
Xanthopoulou, D., Bakker, A. B., Demerouti, E., & Schaufeli, W. B. (2022). Personal resources and work engagement in demanding occupations. Journal of Vocational Behavior, 138, 103762.
Zhou, S., Li, M., Chen, S., Jiang, D., Qu, Y., & Xu, X. (2024). Work pressure, coping styles and occupational burnout among Chinese police officers: A meta-analytic review. BMC Psychology, 12, 275. https://doi.org/10.1186/s40359-024-01779-6
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Авторське право (c) 2026 Liubov Zubkova