Ключові слова
життєва криза
психологічне благополуччя
стійкість
резильєнтність
внутрішні ресурси
позитивна психотерапія
психосоматичний дистрес
Як цитувати
Анотація
У статті представлено теоретико-емпіричне дослідження самоприйняття як ключового внутрішнього ресурсу психологічної стійкості в умовах життєвої кризи. Самоприйняття розглядається як відносно стабільний інтегративний психологічний конструкт, що забезпечує збереження внутрішньої цілісності, підтримує реалістичне й водночас позитивне ставлення до себе та сприяє інтеграції травматичного або дестабілізуючого досвіду без руйнування Я-образу. Теоретичну основу дослідження становлять підходи евдемонічного психологічного благополуччя, теорія самодетермінації, психосоматична парадигма та положення позитивної психотерапії.
Емпіричне дослідження охопило 365 респондентів із різними соціально-демографічними характеристиками, включно з особами, які переживають життєві труднощі та мають соматичні захворювання. Використано комплекс психодіагностичних методик для оцінки психологічного благополуччя, резильєнтності, дистресу, особистісних рис і психосоматичних проявів. За результатами кореляційного аналізу встановлено, що самоприйняття має негативні зв’язки з тривожністю, депресією, посттравматичними симптомами та соматичними скаргами, а також позитивні зв’язки з резильєнтністю, управлінням середовищем, особистісним зростанням, життєвими цілями, надією, емоційною стабільністю, відкритістю досвіду та позитивними взаєминами.
Покроковий множинний регресійний аналіз засвідчив, що найсильнішими предикторами самоприйняття є управління середовищем, надія, емоційна стабільність, особистісне зростання, відкритість досвіду та позитивні взаємини з іншими, які разом пояснюють значну частку його варіативності. Виявлено також негативний внесок надмірної соціальної нормативності, що вказує на відмінність між автентичним самоприйняттям і зовнішньо зумовленою адаптацією.
Отримані результати підтверджують, що самоприйняття виступає центральним психологічним механізмом, який забезпечує адаптацію, смислотворення та збереження суб’єктності в умовах життєвої кризи, і може розглядатися як важлива мішень психологічних інтервенцій.
Ключові слова: самоприйняття; життєва криза; психологічне благополуччя; стійкість; резильєнтність; внутрішні ресурси; управління середовищем; надія; позитивна психотерапія; психосоматичний дистрес.
Дата отримання статті: 13.11.2025
Дата рекомендації до друку: 21.12.2025
Дата оприлюднення: 30.01.2026
Посилання
Deci, E. L., & Ryan, R. M. (2000). The "what" and "why" of goal pursuits: Human needs and the self-determination of behavior. Psychological Inquiry, 11(4), 227–268. https://doi.org/10.1207/S15327965PLI1104_01
Fava, G.A., Cosci, F. and Sonino, N. (2017) Current Psychosomatic Practice. Psychotherapy and Psychosomatics, 86, 13–30. https://doi.org/10.1159/000448856
Peseschkian, N. (2016). Positive psychotherapy: Theory and practice of a new method (reprint/available editions vary). Springer.
Tedeschi, R. G., & Calhoun, L. G. (2004). Posttraumatic growth: Conceptual foundations and empirical evidence. Psychological Inquiry, 15(1), 1–18. http://dx.doi.org/10.1207/s15327965pli1501_01
Ryff, C. D. (2014). Psychological well-being revisited: Advances in the science and practice of eudaimonia. Psychotherapy and Psychosomatics, 83(1), 10–28. https://doi.org/10.1159/000353263
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Авторське право (c) 2026 Liudmyla Serdiuk, Halyna Chernenko