ВПЛИВ КРЕАТИВНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ОСВІТНЬОГО ПЕРСОНАЛУ НА ЙОГО ПСИХІЧНЕ ЗДОРОВ'Я ТА СУБ’ЄКТИВНЕ БЛАГОПОЛУЧЧЯ В УМОВАХ ВІЙНИ ТА У ПОВОЄННІ РОКИ

Анотація

У статті зазначається, що проблематика підтримки та збереження психічного здоров’я особистості є однією з найважливіших проблем в період війни, особливо для персоналу освітніх організацій, котрий забезпечує навчання та підготовку до життя підростаючого покоління. Ця проблематика раніше не виступала предметом аналізу у вітчизняній організаційній психології, зокрема щодо сфери освіти. Одним із стратегічних завдань реформування психологічної підтримки населення в Україні є розвиток креативного потенціалу як важливого чинника забезпечення психологічного здоров’я освітнього персоналу. Підкреслено, що концепція креативності і концепція здорової, самоактуалізованої особистості є тісними та взаємодоповнюваними.

У статті здійснено аналіз літератури з проблеми креативного потенціалу педагогічних працівників, котрий розглядається в двох основних напрямках: 1) креативний потенціал студентів-майбутніх педагогів (праці вітчизняних науковців Балахтар, 2018; Горностай, 2005; Дубасенок, 2011; Лагодзінська, 2022; Павленко, 2016; Павлюк, 2007; Петришин, 2012;  Петрушова, 2014 та ін.);  2) креативний потенціал власне працівників освітніх організацій (Антонова, 2012; Павлик & Радзімовська, 2023; Петришин, 2012; Рудик, 2017 та ін.).

Слідом за О.І. Титаренко & Т.А. Катковою, креативний потенціал авторкою  визначається як динамічна структура, що включає комплекс творчих задатків, які проявляються у творчій активності особистості і зумовлені креативністю. Він має комплексний характер і виявляється на всіх рівнях індивідуальності: на біопсихологічному, психологічному, соціальному і духовному.

У статті підкреслюється, що під час війни творчість допомагає людям бачити себе в якості «тих, хто вижив», а не як жертв, а також сприяє розвитку самостійності і здатності вирішувати проблеми, може стати довгостроковим копінг-ресурсом для дитини; творча діяльність допомагає долати мовленнєві бар’єри та дозволяє висловити багатовимірні аспекти психотравмуючої події.

Авторкою представлено результати проведеного емпіричного дослідження рівнів розвитку креативного потенціалу персоналу освітніх організацій; впливу креативного потенціалу на психічне  здоров'я та суб’єктивне благополуччя персоналу освітніх організацій в умовах війни. Обґрунтовано використання тестових методик (тест-опитувальник «Креативність» Н.Ф. Вишнякової, методики «Модифікована шкала суб’єктивного благополуччя БіБіСі»).

Дослідженням встановлено, що розвиток креативного потенціалу персоналу освітніх організацій за всіма показниками переважно відповідає середньому рівню. Більш вираженим показником креативного потенціалу є «творче мислення». Отримані результати емпіричного дослідження довели, що загалом працівники освітніх організацій мають недостатній рівень креативності.

Проаналізовано зв'язок кожного показника креативного потенціалу з компонентами психічного здоров’я освітнього персоналу. Встановлено, що а) чим вище рівень розвитку показника креативного потенціалу «творче мислення», тим вище рівень вираженості позитивного психічного здоров’я освітян і навпаки; б) підвищення рівня творчого мислення сприяє підвищенню внутрішнього контролю особистості над своїм здоров’ям; в) чим більше творче ставлення до професії у працівників освітніх організацій, тим менше у них виражені такі негативні емоційні стани, як тривожність та фрустрованість.

Також проаналізовано зв’язок креативного потенціалу із суб’єктивним благополуччям персоналу освітніх організацій в умовах війни, котрий засвідчив, що підвищення «творчого ставлення до професії» сприяє підвищенню суб’єктивного благополуччя персоналу освітніх організацій.

У висновках зазначено, що загалом працівники      освітніх організацій мають недостатній рівень креативності. А такі показники як творче мислення та творче ставлення до професії суттєво пов’язані з позитивним психічним здоров’ям персоналу освітніх організацій та  їхнім суб’єктивним благополуччям. Підкреслено, що зростання творчого ставлення до професії знижує прояв таких негативних станів, як тривожність та фрустрованість, а розвиток творчого мислення позитивно корелює з «внутрішнім локусом контролю».

Отримані дані доводять необхідність розвитку креативного потенціалу освітян з метою підвищення рівня їх суб’єктивного благополуччя.

Перспективи подальших досліджень авторка вбачає в розробці спеціальних психологічних технологій для розвитку креативного потенціалу освітян з метою підвищення їх психічного здоров’я та суб’єктивного благополуччя.