ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ ДІТЯМ ВИМУШЕНО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ В УМОВАХ ВІЙНИ
PDF 19-30

Ключові слова

надмірні стресові чинники
кризові умови
психологічна допомога
вимушено переміщені особи
психоемоційний баланс
тимчасово переміщені особи
життєстійкість
навички самодопомоги

Як цитувати

Омельченко, Я. (2024). ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ ДІТЯМ ВИМУШЕНО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ В УМОВАХ ВІЙНИ. ПСИХОЛОГІЧНИЙ ЧАСОПИС, 10(4), 19–30. https://doi.org/10.31108/1.2024.10.4.2

Анотація

В статті представлено результати осмислення практичного досвіду психологічного супроводу дітей вимушено переселених осіб в межах України та тимчасово переселених осіб закордон через воєнні події. Розкрито основні проблемні аспекти, які постають перед фахівцями, що працюють в кризових умовах, Виокремлено основна проблематика, яка виникає у дітей, що потерпають від вимушеного переселення, стратегія та основні напрямки психологічної роботи з такими дітьми. 

Симптоми, спричинені впливом стресових чинників через воєнні події, істотно впливають на функціонування психічних процесів дітей і це значно порушує їхню навчальну діяльність, вносять деструктивний елемент у освітній простір.  Наслідки стресу відбиваються на адаптаційних можливостях дитини, на її здатності встановлювати та підтримувати соціальну взаємодію з іншими, крім того, з часом у дітей розвивалися стани відчуженості від інших, дисоціації, симптоми посттравматичного стресового розладу. Нерідко через пережиті події війни або терористичні акти у дітей розвивалася схильність до девіантної поведінки, насильницької поведінки у соціальному середовищі, вживання алкоголю, наркотичних речовин

Наразі психологічна проблематика дітей є доволі гострою та такою, що значно порушує їхнє функціонування на різних рівнях. Психологічна допомога дітям має набувати ознак доступності, масовості, враховувати, що найчастіше фахівець здійснює короткотривалу допомогу, що контакт з дітьми, як правило,  є обмеженим по часу. Психологічна допомога має будуватися таким чином, щоб психотехніки можна було застосувати як індивідуально, так і для груп, а також могли бути рекомендовані для розвитку навичок психологічної самодопомоги, опорності до впливу стресових чинників, життєстійкості. Фактично, в даних кризових умовах мета фахівця у роботі з постраждалими ВПО та їхніми дітьми має бути пов’язана з формуванням у останніх навичок самостійного піклування про власне ментальне здоров’я.

 Вирізнено наступну специфіку надання психологічної допомоги дітям ВПО та ТПО в умовах війни:  у побудові стратегії психологічної допомоги важливо враховувати фактор її масового спрямування; психологічна допомога має набувати ознак доступності; психологічна допомога має містити в собі як точкові, короткотривалі програми роботи з ВПО та їхніми дітьми, так і програми тривалого чи постійно діючого супроводу; програми психологічної допомоги мають містити техніки, які можна було б застосовувати індивідуально, у групі, а також могли б бути рекомендовані для самостійного практикування постраждалими; важливо приділяти увагу питанням збереження психоемоційного балансу та профілактики професійного вигоряння, ретраваматизації фахівців, що працюють з постраждалими, оскільки окрім стресового навантаження через роботу з кризовими темами, наразі вони самі знаходяться в контексті травмівних обставин; важливо враховувати усі чинники стресового навантаження на дітей, зокрема дітей ВПО та ТПО. Окрім загальних чинників, що пов’язані з воєнними подіями, вони потерпають від втрати відчуття домівки, звичного середовища, друзів. Через примножений стрес батьків, що також страждають від наслідків вимушеного переселення, діти ВПО втрачають відчуття опорних, надійних дорослих, дехто потерпає від розлуки зі значущими близькими дорослими або, як наслідок впливу надмірного стресу на дорослих,  втрачає психоемоційний контакт з ними.

 

https://doi.org/10.31108/1.2024.10.4.2
PDF 19-30

Посилання

Hárdi L., Kroo A. (2011). Psychotherapy and psychosocial care of torture survivor refugees in Hungary: "a never-ending journey". Torture : quarterly journal on rehabilitation of torture victims and prevention of torture. Vol. 21, No. 2. Pp. 84-97

Akhtar S. A. (1995). Third individuation: immigration, identity, and the psychoanalytic process. Journal of American psychoanalytic association. 1995. Vol. 43, Iss. 4. Pp.1051-1084

Papadopoulos R.K. (2002). Refugees, home and trauma. Therapeutic care for refugees. No place like home / by ed. R.K.Papadopoulos. pp. 9-39, London.

Vesti P., Somnier F.E., Kastrup M. (1992). Psychotherapy with torture survivors. A report of practice from RCT. 81 p., Copenhagen

Omelchenko Ya.M. (2019). Znachennia typu reahuvannia na stres znachymykh doroslykh u protsesi formuvannia stresostiikosti osobystosti. Psykholohichnyi chasopys, Vyp.5, №12., 169-181.

Omelchenko Ya.M. (2020). Tekhnolohiia rozvytku zhyttiestiikosti ditei viiskovosluzhbovtsiv, shcho maiut proiavy PTSR, zasobom vidnovlennia spryiatlyvoho psykhoemotsiinoho kontaktu u rodyni. Tekhnolohii psykhoterapevtychnoi dopomohy postrazhdalym u podolanni proiaviv posttravmatychnoho stresovoho rozladu. Monohrafiia/ za red. Z.H. Kisarchuk, Kyiv: Vydavnychyi Dim «Slovo», 87-114

Kisarchuk Z.H., Omelchenko Ya.M. (2016). Spetsyfika perebihu kryzovykh staniv, psykhotravmy ta posttravmatychnoho stresovoho rozladu u ditei. Psykholohichna dopomoha ditiam u kryzovykh sytuatsiiakh: metody i tekhniky: metodychnyi posibnyk. Kyiv, s.9-21; 6.

Mishchuk C.S. (2019). Vidchuzhenist yak tsentralnyi fenomen psykhotravmivnoho protsessu Psykholohichnyi chasopys, Vyp.5, №12., 137-151

Fletcher, K.E. (2003) Childhood Posttraumatic Stress Disorder. In: Mash, E.J. and Barkley, R.A. (Eds.), Child Psychopathology (pp. 330-371), 2nd Edition, New York: Guilford Press

Pynoos, R.S., B. Grafinkel, G. Carlson, E. Weller (1990). Post-traumatic stress disorderin children and adolescents. Psychiatric disorders in children and adolescents, Philadelphia, PA: W.B. Saunders. 48-63

Widom, C.S. (1999). Posttraumatic stress disorder in abused and neglected children grown up. Am J Psychiatry. Aug., 156(8):1223-9

Lieberman, A. F., Knorr, K. (2007). The impact of trauma: a development al frame work for infancy and early childhood. Psychiatric Annals, 37, 416–422

Pearn, J. (2003). Children and war. J Paediatr Child Health, 39(3), 166–172

Chrisman, A.K., Dougherty, J.G. (2014). Mass trauma: disasters, terrorism, and war. Child Adolesc Psychiatr Clin N Am, 23(2), 257–279

Borba, С.Р., Lauren, C.Ng. et al. (2016). A mental health needs assessment of children and adolescents in post-conflict Liberia: results from a quantitative key-informant survey. Int. J. Cult. Ment. Health, 9(1), 56-70

Drury, J., Williams, R. (2012). Children and young people who are refugees, internally displaced persons or survivors or perpetrators of war, mass violence and terrorism. Curr Opin Psychiatry, 25(4), 277–284

Michelle, Liu, M.D. (2017). War and Children. American Journal of Psychiatry, 12 (7), 3-5. Retrieved from: https://doi.org/10.1176/appi.ajp-rj.2017.120702

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Авторське право (c) 2024 Yanina Omelchenko