ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДЧУЖЕНОСТІ ОСІБ, ЯКІ ПЕРЕЖИЛИ ТРАВМУЮЧУ ПОДІЮ

Анотація

У статті сформульовано концептуальні положення розвитку соціальної відчуженості та представлено емпіричне дослідження особливостей соціальної відчуженості осіб, які пережили травмуючу подію. Також визначено особливості її виникнення, розкрито основні фактори та характеристики, які сприяють прояву соціальної відчуженості.
Дослідження проводилося з використанням чотирьох опитувальників: опитувальник міжособистісних відносин В. Шутца, опитувальник суб'єктивного відчуження, діагностики спрямованості особистості Б. Басса та тест-опитувальник рівня суб'єктивного контролю Дж. Роттера. В емпіричному дослідженні взяли участь 30 осіб, які проживають в зоні бойових дій та 30 осіб, які проживають у м. Черкаси. Проведено дослідження впливу травмуючої події на прояв соціальної відчуженості.
За результатами досліджень було виявлено, що рівень соціальної відчуженості осіб, які проживають в зоні бойових дій, залежить від впливу на них травмуючої події, та є вищим ніж у представників контрольної групи. Люди, які пережили травмуючу подію піддалася впливу травмуючої події, продемонстрували бажання зміцнити соціальні зв'язки, вони схильні уникати нагадування про неї, тим самим віддаляючись від інших людей. Також, було виявлено, що продуктивні способи виходу зі стресових ситуацій в опитаних досліджуваних з двох груп переважають над непродуктивними. Першорядним і важливим для фахівців психологічної спрямованості є правильна оцінка стану постраждалих, а також подальша психологічна та психотерапевтична робота з наслідками пережитих психотравмуючих подій.