Анотація
У статті аналізуються результати дослідження життєстійкості та її зв’язку з особистісними ресурсами людини. Розглянуто життєстійкість особистості як певний особистісний ресурс, потенціал, який затребуваний ситуацією; інтегральною психологічною властивістю особистості, що розвивається на основі установок активної взаємодії з життєвими ситуаціями; інтегральною здатністю до соціально-психологічної адаптації на підставі динаміки смислової саморегуляції. Компоненти життєстійкості «залученість», «контроль» і «виклик» передбачають участь особистісних ресурсів у взаємодії з параметрами екзистенційно важкої ситуації: її невизначеністю, новизною, суперечністю усталеної смислової картини світу й способу інтеграції особистості. Для визначення психологічних чинників розвитку життєстійкості було використано Вісбаденський опитувальник методу позитивної психотерапії і сімейної психотерапії (WIPPF) та тест життєстійкості Мадді. Емпіричне дослідження проводилось протягом 2020-2022 років. У дослідженні прийняло участь 1075 людей різних за рівнем освіти, професійною зайнятістю, фахом, сімейним та соціальним статусами, рівнем доходів та з різних міст і сіл України. Коефіцієнт кореляції Пірсона використано для вимірювання статистичної залежності між життєстійкістю та особистими здібностями. До особистісних ресурсів людини віднесено первинні та вторинні здібності, які визначили за допомогою Вісбаденського опитувальника. Встановлено, що особистісні ресурси відіграють значну роль у формуванні та розвитку життєстійкості. Згідно з отриманими результатами, чинниками життєстійкості є старанність, обов’язковість, контакти, довіра, надія, любов. Відповідно сприяння розвитку життєстійкості людей полягає в актуалізації їхніх актуальних здібностей. Доведено, що особистісні якості відіграють значну роль у формуванні та розвитку життєстійкості і пов’язані з такими психодинамічними категоріями як почуття самоцінності і комплекс неповноцінності. Найбільш виражені зв’язки життєстійкості виявлено з якостями, що визначають емоційні переживання в ставленні до себе та в міжособистісних взаєминах, переживання самототожності, самоідентичності, віри в свої можливості та довіри до інших.
Посилання
Brynza, Y. V. (2015). Hotovnost k іzmenenyiam kak psykholohycheskyi resurs lіchnostі v dostіzhenіі blahopoluchіia [Readiness for changes as a psychological resource of the individual in achieving well-being.]. Science and Education a New Dimension pedagogy and psychology, 3(31). Issue: 61, 69-74. URL: https://seanewdim.com/wp-content/uploads/2021/02/Readiness-for-changes-as-psychological-resource-of-personality-in-reaching-the-well-being-I.V.-Brynza.pdf
Kokun, O. M. (2020). Profesiina zhyttiestiikist osobystosti: analiz fenomena [Professional hardiness of the individual: analysis of the phenomenon]. Aktualni problemy psykholohii: Zbirnyk naukovykh prats Instytutu psykholohii imeni H.S. Kostiuka NAPN Ukrainy. Tom. V, Vyp. 20, 68-81. URL: https://lib.iitta.gov.ua/721356/1/Kokun_OM_2020_Professional_hardiness_of_personality_an_analy.pdf
Lytvynenko, O. (2019). Sotsialno-psykholohichni zasady rozvytku adaptatsiinoho potentsialu molodi v umovakh suchasnoho sotsiumu [Socio-psychological foundations of the development of the adaptive potential of youth in the conditions of modern society]. Dys. … doktora psykhol. nauk. Skhidnoukrainskyi natsionalnyi universytet imeni Volodymyra Dalia MON Ukrainy. Sievierodonetsk.
Serdiuk, L. Z. (2018). Psykholohichni tekhnolohii samodeterminatsii rozvytku osobystosti: monohrafiia [Psychological technologies of self-determination of personality development: monograph]. Kyiv: Instytut psykholohii imeni H.S. Kostiuka NAPN Ukrainy. URL: https://scholar.google.com.ua/citations?view_op=view_citation&hl=ru&user=y3Rmk5YAAAAJ&citation_for_view=y3Rmk5YAAAAJ:blknAaTinKkC
Chykhantsova, O. A. (2022). Vplyv osobystisnykh vlastyvostei na rozvytok zhyttiestiikosti osobystosti [The influence of personal characteristics on the development of the individual harsiness]. Aktualni problemy psykholohii: Zbirnyk naukovykh prats Instytutu psykholohii imeni H.S. Kostiuka NAPN Ukrainy. Tom V. Vyp. 22. 151-161. URL: https://lib.iitta.gov.ua/732780/3/%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D0%B5%D1%82__2022.pdf#page=151
Chykhantsova, O. A. (2021). Psykholohichni osnovy zhyttiestiikosti osobystosti: monohrafiia [Psychological foundations of the personality hardiness: monograph.]. Kyiv: Talkom. URL: https://scholar.google.com.ua/citations?view_op=view_citation&hl=ru&user=y3Rmk5YAAAAJ&citation_for_view=y3Rmk5YAAAAJ:b0M2c_1WBrUC
Chykhantsova, O. A. (2019). Zhyttiestiikist samodeterminovanoi osobystosti [The hardiness of a self-determined personality]. Aktualni problemy psykholohii: Zbirnyk naukovykh prats Instytutu psykholohii imeni H.S. Kostiuka NAPN Ukrainy. Psykholohiia obdarovanosti. Vyp. 16. 368-375. URL: https://scholar.google.com.ua/citations?view_op=view_citation&hl=ru&user=y3Rmk5YAAAAJ&citation_for_view=y3Rmk5YAAAAJ:RYcK_YlVTxYC
Creed, P. A., Conlon, E. G., & Dhaliwal, K. (2013). Revisiting the Academic Hardiness Scale: Revision and revalidation. Journal of Career Assessment, 21, 537-554. Doi: https://doi.org/10.1177/1069072712475285
Duggal, D., Sacks-Zimmerman, A., & Liberta, T. (2016). The Impact of Hope and Resilience on Multiple Factors in Neurosurgical Patients. Cureus 8(10) : e849. Doi: https://doi.org/10.7759/cureus.849
Eilenberg, T. D., Hoffmann, J. S., Jensen & Frostholm, L. (2017). Intervening variables in group-based acceptance & commitment therapy for severe health anxiety. Behaviour Research and Therapy, 92, 24-31. Doi: https://doi.org/10.1016/j.brat.2017.01.009.
Khoshaba, D., & Maddi, S. (1999). Early Antecedents of Hardiness. Consulting Psychology Journal, 51(2), 106-117. Doi: https://doi.org/10.1037/1061-4087.51.2.106
Maddi, S. R., & Kobasa S. C. (1984). The hardy executive: Health under stress. Homewood, IL: Dow Jones-Irwin.
Peterson, C., & Seligman, M. E. P. (2004). Character Strengths and Virtues: A Handbook and Classification. Washington, DC, US: American Psychological Association; New York, NY, US: Oxford University Press.
Rydén, A., Karlsson, J., Sullivan, M., Torgerson, J.S., & Taft, C. (2003). Coping and distress: what happens after intervention? A 2- year follow-up from the Swedish Obese Subjects (SOS) study. Psychosomatic Medicine, 65, 435-442. Doi: https://doi.org/10.1097/01.psy.0000041621.25388.1a.
Seligman, M. E. P., & Csikszentmihalyi, M. (2000). Positive psychology. American psychologist, 55(1), 5-14. Doi: https://doi.org/10.1037/0003-066X.55.1.5
Seligman, M. E. P. (2002). Positive psychology, positive prevention, and positive therapy. In C. R. Snyder & S. J. Lopez (Eds.), Handbook of positive psychology. Oxford University Press. URL: http://www-personal.umich.edu/~prestos/Downloads/DC/10-7_Seligman2002.pdf
Serdiuk, L., & Otenko, S. (2021). The Ukrainian-language adaptation for the wiesbaden inventory for positive psychotherapy and family therapy (WIPPF). The global psychotherapist, 1(1), 11-14. Doi: https://doi.org/10.52982/lkj13510
Shirazi, M., Chari, M., Kahkha, S. J., & Marashi, F. (2018). The Role of Hope for the Future and Psychological Hardiness in Quality of Life Among Dialysis Patients. Jentashapir Journal of Health Research, 9(1). :e67827. Doi: https://doi.org/10.5812/jjhr.67827
Shirinzadeh, S., & Mirjafary, S. A. (2006). The Relationship between Hope and Stress Coping Strategies among Shiraz University Students. Third Students’ Mental Health Seminar, Tehran, Iran. Doi: https://doi.org/10.22034/ijpb.2020.214143.1143
Suyanti, T. S. B. A., Keliat, & Daulima, N. H. (2018). Effect of logo-therapy, acceptance, commitment therapy, family psychoeducation on self-stigma, and depression on housewives living with HIV/AIDS. Enfermería Clinical, 28(1), 98-101. Doi: https://doi.org/10.1016/S1130-8621(18)30046-9
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Авторське право (c) 2023 Olena Chуkhantsova