СИСТЕМНІ ПРИНЦИПИ І МЕХАНІЗМИ РЕФЛЕКСІЇ

Анотація

У статті розглядаються принципи та механізми системних складових процесів рефлексії, які забезпечують суб'єктові доступ до свого внутрішнього світу, до своїх думок. Процеси рефлексії реалізуються в контурі, що містить у собі внутрішній світ суб'єкта, охоплений зворотним зв'язком. Контур рефлексії замикається через  проекційні (асоціативні) зони кору головного мозку. Тим самим усувається проблема сприйняття суб'єктом образів репрезентацій – тобто результатів своєї мисленої діяльності у формах і модальностях сприйняття зовнішнього світу – без участі рецепторів сенсорних систем.

Показано, що образи свідомості є незалежними об'єктами внутрішнього світу, і що ця властивість незалежності грає фундаментальну роль у формуванні суб'єкт-об'єктних відносин у процесах рефлексії та усвідомлюваного мислення загалом.

Невід'ємною складовою контуру рефлексії є суб'єкт, який має самосвідомість. Суб'єкт представлений психосоматичним образом "Я" в контексті свого внутрішнього світу, що забезпечує доступ до результатів рефлексії від першої особи.

Сформульовано та обґрунтовано принцип суб'єкт-об'єктних відносин, механізм якого є загальним для всіх видів усвідомлюваного мислення. Він дозволяє пояснити фундаментальні положення філософських та психологічних теорій, пов'язаних із зверненням суб'єкта до свого внутрішнього світу, до своїх думок. У рамках цього принципу знаходить розв’язок відома проблема об'єднання в одній особі суб'єкта, що пізнає (пізнаючого), та пізнаваного суб'єкта – зокрема, проблеми самопізнання та саморефлексії.

Механізми та властивості рефлексії, що забезпечують самодіалогічність мислення, дозволяють реалізувати основну вимогу до процесу рефлексії – мислення про мислення.