Ключові слова
копінг-стратегії
персонал пенітенціарних установ
професійна діяльність
психічне здоров’я
посттравматичне зростання
резильєнтність
стресостійкість
екстремальні умови
Як цитувати
Анотація
В статті розглянуто актуальну проблематику психологічного ресурсу персоналу пенітенціарних установ, зокрема феномену резільєнтності як необхідності опору стресам та прояву психічної стійкості, що проявляються у професійній діяльності. Наголошено, що професійна діяльність персоналу пенітенціарних установ містить травмівні робочі ситуації та наповнена стрес-чинниками. Обґрунтовано екстремальний характер їх діяльності, а процес адаптації персоналу пенітенціарних установ до екстремальних умов праці залежить від сили стресорів і стресостійкості: запасу важливих інформаційно-енергетичних ресурсів для подолання стресових ситуацій. Узагальнено наведено властивості стресостійкості особистостей екстремального виду професії: психофізіологічні, емоційні, когнітивні, інтегративні.
Представлено стислий огляд різних підходів до концептуалізації та визначення поняття резільєнтності – як риси чи здатності особистості; як процесу та як адаптаційно-захисного механізму особистості. Наведено складові резильєнтності: 1) когнітивна гнучкість та рефреймінг; 2) ресурсні емоційні стани; 3) зв'язок із цінностями, духовність, сенс життя; 4) ефективні стратегії копінгу; 5) соціальна компетентність. Визначено, що перевагами дії резильєнтності є висока адаптивнітсь, психологічне благополуччя та успішність у діяльності. Приділено увагу також теоертико-методологічній моделі резильєнтності, яка містить чотирі фази: конфронтація з факторами ризику (травмівними подіями); активація захисних факторів та факторів вразливості; взаємодія між захисними факторами та факторами вразливості; можливі результати: резильєнтність, дезадаптація.
Запропоновано розуміння того, що резильєнтність відіграє важливу роль у здатності та формуванні посттравматичного зростання персоналу пенітенціарних установ. Встановлено, що задля досягнення рівня інтегрованості персоналу пенітенціарних установ в обраному аспекті адаптації до професійної діяльності, необхідним є розвиток успішних копінг –стратегій шляхом навчання навичкам саморегуляціїї та покращення рівня стресостійкості, пов’язаних із рівнем задоволеності працею.
Посилання
Arshava Y.F. (2006). Psykhologiy zdoroviy: navchal. Posibnyk [Psychology of the health: study guide]/ Y.F. Arshava, O.G. Kapshukova. Dnipro: VPK DNU [in Ukraine].
Ahmedilin R.L. (2013). Osnovy oenetenciarnoy psychologiy: uchebn. Posobye [Fundamentals of penitentiary psychology]. Novokuznetck. [in Russia].
Bodrov, V.A. (1995). Psykholohycheskyi stress: razvytye uchenyia y sovremennoe sostoianye problem [Psychological stress: the development of learning and the current state of the problem]. Moskow: YP RAN [in Russia].
Vasyliuk, F.E. (1984). Psykholohyia perezhyvanyia. Analyz preodolenyia krytycheskykh sytuatsyi [Psychology of experience. Analysis of overcoming critical situations]. Moskow: Yzdatelstvo Moskovskoho unyversyteta [in Russia].
Vodopianova, N. E. (2009). Psykhodyahnostyka stressa. [Psychodiagnosis of stress]. St. Petersburg: Pyter [in Russia].
Hrynberh, Dzh. (2002). Upravlenye stressom. [Stress managemen]. St. Petersburg: Pyter. [in Russia].
Dubrovina Y.V. (1991). Shkolnaya psyhologicheskaya sluzhba: voprosy teorii y practiki. [School psychological service: issues of theory and practice]. Moskow: Pedagogika [in Russia].
Dykaia, L.H. (2003). Psykhycheskaia samorehuliatsyia funktsyonalnoho sostoianyia cheloveka [Mental self-regulation of a person’s functional state]. Moskow: YP RAN [in Russia].
Kytaev-Smіk, L.A. (1983). Psykholohyia stressa [Stress psychology]. Moskow: Yzd-vo «NAUKA» [in Russia].
Kohut, O.O. (2019). Stresostiikist ta efektyvna komunikatsiia patrulnykh politseiskykh : naukovo-praktychnyi posibnyk dlia psykholohiv pravookhoronnykh orhaniv. [Stress Resistance and Effective Communication of Patrol Officers: A Practical Guide for Law Enforcement Psychologists]. Krivoy Rog: Donetskyi yurydychnyi instytut MVS Ukrainy [in Ukraine].
Lazos G.P. (2018). Resylyentnyst: konceptualisacya ponyat,lyad suchasnyh doslidgen. [Resilience: conceptualization of concepts, review of modern research.]. Aktualny problem psychology. Konsultativna psyhologya y psyhoterapya: sbyrnyk naukovyh prach Instytutu psyhologyy imeny G.S. Коstyka NAPN Ukraine / sa red. Maksimenko S.D. ІІІ. 14. 26– 64 [in Ukraine].
Leontyev D. (2013). Mnogourovnevaya model vzaymodeystvya s neblagopriyatnymy obstoyatelstvami: ot zachyty k yzmenenyu [A multilevel model of interaction with adverse circumstances: from protection to change] / D/Leontyev// Materyaly III Mezhdunarodniy konferencyy. 258–261 [in Russia].
Maksimenko S.D., Koval І.А., Maksimenko K.A., Papucha М.V. (2008). Medichna psyhologiy. [Medical psychology]. Vinnicha: Nova knyga [in Ukraine].
Morosanova, V.Y. (2001). Yndyvydualnыi styl samorehuliatsyy [Individual style of self-regulation]. Moskow: Yzd-vo «NAUKA» [in Russia].
Sapolsky, Robert. (2015). Psykholohyia stressa. [The psychology of stress]. (3-е изд.). St. Petersburg : Pyter. [in Russia].
Bolton K. (2013). The development and validation of the resilience protective factors inventory: a confirmatory factor analysis /Kristin Whitehall Bolton. University of Texas at Arlington
Bonanno G.A. (2004). Loss, Trauma, and Human Resilience. Have We Underestimated the Human Capacity to Thrive After Extremely Aversive Events? American Psychologist, 59.1. 20-28.
Connor K.M. (2003). Development of a new resilience scale: the Connor-Davidson Resilience Scale / K.M. Connor, J. R. Davidson. Depression and Anxiety. 18. 76.
Coutu D. L. (2002). How resilience works. Harvard business review. 80.5. 46-56.
Cutuli J. J., Herbers, J. E., Masten, A. S., & Reed, M. G. J. Resilience in development. (2012). The Oxford Handbook of Positive Psychology. 3rd Edition.
Hellerstein D. (2011). How I can become resilient // Heal Your Brain. Електронний ресурс. – http: / www. psychologyto-day.com/blog/ heal- your-brain
Ungar M. (2008). Resilience across cultures. The British Journal of Social Work. 38(2), 218-235.
Lepore S.J. (2006). Resilience and posttraumatic growth: Recovery, resistance, and reconfiguration / S. J. Lepore, T. A. Revenson // In L. G. Calhoun, & R. G. Tedeschi (Eds.), Handbook of posttraumatic growth, research and practice. Mahwah, NJ: Routledge. 24–46
Luthar S. S., Cicchetti D., Becker B. (2000). The construct of resilience: a critical evaluation and guidelines for future work. Child development. 71. 543.
Masten A. (2014). Ordinary magic: resilience in development / Ann Masten. New York: The Gulford press.
Masten A. (2011). Resilience in children threatened by extreme adversity: frameworks for research, practice, and translational synergy / Ann Masten // Developmental Psychopathology. 23. 493–506.
Neman R. (2005). APA’s resilience initiative / R. Neman // Professional psychology: research and practice. 36. 227.
Neenan M. (2017). Developing resilience: A cognitive-behavioural approach. Taylor & Francis.
Richardson, G. E. (1990). The resiliency model / G. E. Richardson, B. Neiger, S. Jensen, K. Kumpfer // Health Education. 21. 33–39
Richardson, G. (2002). The metatheory of resilience and resiliency / Glenn E. Richardson // Journal of clinical Psychology. 58 (3). 307–321. DOI 10.1002 / jclp. 20020.
Sele H. (1992). Stress without distress. Riga: Vyeda.
Southwick S. (2016). Resilience. The Science of Mastering Life`s Greatest Challenges / Steven M. Southwick, Dennis S. Charney. Cambridge University Press.
Wagnild G. M., Young H. M. (1993). Development and psychometric evaluation of the Resilience Scale. Journal of Nursing Measurement. 1. 165
Walker F., Pfingst K., Carnevali L., Sgoifo A., Nalivaiko E. (2017). In the search for integrative biomarker of resilience to psychological stress. Neuroscience and Biobehavioral Reviews. 74. 310-320.
Werner E. (1992). Overcoming the odds: high risk children from birth to adulthood / E. Werner, R. Smith. Ithaca, New York: Cornell University Press.
Повідомлення про авторські права
Статті в журналі "Психологічний часопис" ліцензовані відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, яка дозволяє іншим користувачам ділитися роботою і використовувати роботу в інший, допустимий авторським правом спосіб, з підтвердженням авторства і посиланням на публікацію роботи в цьому журналі. Для отримання додаткової інформації, будь ласка, перейдіть за посиланням - https://creativecommons.org/licenses/by/4.0/