РІВЕНЬ ЕКОЛОГІЧНОЇ ТРИВОЖНОСТІ СТУДЕНТІВ В УМОВАХ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ ПІД ЧАС КАРАНТИННИХ ОБМЕЖЕНЬ COVID-19

Анотація

Низка надзвичайних екологічних проблем,  наприклад, глобальні зміни клімату, високий рівень забруднень тощо,  стали причиною формування екологічної тривожності, що набула нового виміру під час карантинних обмежень викликаних пандемією COVID-19 та сприяє формуванню негативних психологічних станів та психічних розладів. Тому питання тривожності та екологічної тривожності є надзвичайно важливими та психічного здоров’я як окремого індивідуума, так і суспільства в цілому. В статті викладені результати емпіричного дослідження рівня реактивної та ситуативної еко-тривожності в студентів на прикладі медичних студенів Вінницького національного медичного Університету імені М.І. Пирогова в умовах дистанційного навчання викликаного карантинними обмеженнями пандемії COVID-19 . У процесі дослідження застосовано такі методи як аналізування, систематизація, синтезування, узагальнення, конкретизація, порівняння та психодіагностичні методики, з використанням опитувальника оцінки тривожності Ч. Спілберга (State-Trait Anxiety Inventory-STAI) у модифікації Ю. Ханіна, (рівень визначення стану реактивної та ситуативної тривожності) та авторська анкета, яка містить 11 довільних запитань щодо задоволеності дистанційним навчанням.

Емпіричні дані свідчать, що серед екологічних деструктивних чинників впливу на стан психічного здоров’я людини є реактивна та ситуативна тривожність. Домінуючими у структурі патологічних змін, характерних для змін психічного здоров’я, є психічні порушення донозологічного змісту, в основі яких низка проміжних деструкцій між нормою і патологією у взаємодії із еко-середовищем, що спричиняють різні прояви соціально-психічної дезадаптації особистості в умовах дистанційного навчання. З’ясовано, що екологічність в освітньому середовищі відображає потреби особистості в засвоєнні знань про природу та в плідному співіснуванні з нею, підвищивши рівень знань студентів щодо проблем захисту й використання її благ. Екологічна освіта повинна сприяти в освоєнні не лише предметності, а й формуванні світогляду гуманістичного ґатунку аби адаптувати здобувачів освіти до умов сучасності.

Одним із таких пріоритетів є світовідчуття у взаємодії з природою: у формуванні ціннісно-життєвих орієнтирів; у створенні засобів гуманізації інформаційного суспільства щодо гармонійного співіснування людини та природи; в осмисленні екологічної освіченості за принципом ековіталізму та ціннісному самоставленні людини до власних взаємовпливів із природою, зокрема в ситуації екологічної кризи чи пандемії.