ПСИХОСОМАТИЧНІ ЧИННИКИ В АСПЕКТІ РОЗВИТКУ КОНФЛІКТОГЕННОЇ ПОВЕДІНКИ ОСОБИСТОСТІ

Анотація

Розглядається проблема взаємозв'язку психологічної стійкості особистості та психосоматичного здоров'я. Показано, що збереження психосоматичного здоров'я можливо за умови відповідності фізіологічних, особистісних і соціальних норм психологічного потенціалу людини, в основі якого є стійкість. Проаналізовано потенційний ризик розвитку соматичних хвороб щодо деструкції психіки людини. Перебудова мотиваційної сфери відбувається за рахунок домінування таких провідних мотивів, які орієнтовані переважно на збереження і відновлення здоров’я, що веде до спотворених смисложиттєвих цілей: замкнутості, відчуженості, пасивності, інертності, зниження активності, обмеження комунікативності тощо.

Зазначено, що самоусвідомлення особистістю своєї сутності як цілісної структури, залежить від активації процесів індивідуального розвитку, які дозволяють сформувати життєві тактики, спрямовані на збереження та відновлення власного здоров’я. Оптимальне співвідношення структурних компонентів особистості й підтримка ієрархічної субпідрядності рівнів забезпечує збереження основних внутрішньопсихічних зв’язків, стійкість і стабільність психіки на даному етапі розвитку (структурний аспект здоров’я). Разом з тим динаміка взаємодії цих компонентів і ступінь узгодженості основних психічних процесів визначає своєрідний характер становлення індивіда цілісною й унікальною індивідуальністю (динамічний або процесуальний аспект здоров’я). Здорова особистість характеризується впорядкованістю й співпідпорядкованістю складових її елементів з одного боку, та узгодженістю процесів, що забезпечують цілісність і гармонійний розвиток, з іншого. При цьому здоров’я є тим вагомим показником, що характеризує особистість у її цілісності, є необхідною умовою інтеграції усіх складових особистостей у єдину неповторну гармонійну Самість.

Встановлено, що найвагомішим чинником психосоматичних порушень був соціальний стрес: проблемні взаємини у професійній сфері, зокрема професійна нереалізованість (робота не за фахом, вимушена діяльність, безробіття тощо), міжособистісні конфлікти із керівником та з колективом, побутові проблеми. Другою за важливістю причиною виникнення цих симптомів є емоційний дискомфорт у сім’ї та сімейні стреси: несприятливі стосунки з близькими, скрутне матеріальне становище, відсутність надійної опори тощо. Тоді як головними орієнтирами в житті психосоматично здорових осіб є впорядкована життєдіяльність, не обмежена простором оточуючого середовища та міжособистісними стосунками.