ПСИХОДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ ІПОХОНДРИЧНИХ РОЗЛАДІВ ОСОБИСТОСТІ В АСПЕКТІ ДИФЕРЕНЦІЙНОГО ПІДХОДУ

Анотація

У статті зосереджено увагу в обґрунтуванні психодіагностичних критеріїв іпохондричних розладів під час професійного виснаження особистості та інших підходах щодо вивчення даного феномена. Вказано перелік симптоматичних особливостей розладу в умовах диференційних схожостей і відмінностей досліджуваних груп за міжнародними нормативами. Використано загальнонаукові методи у вивченні різнопланових джерел і літератури, що дало змогу відтворити реальні факти досліджуваної проблеми з урахуванням наукового доробку вітчизняних науковців. Проаналізовано етіологію і розвиток іпохондричних нозологій у групі досліджуваних під час виконання професійних обов’язків. Акцентовано увагу на трансформації їхніх життєвих цінностей і визначенні майбутніх пріоритетів у разі патогенетичної дії навіювання щодо скарг на дисфункцію власного здоров’я.

Об’єктивність під час висвітлення теми забезпечувалася шляхом здійснення неупереджених, некон’юнктурних висновків, із урахуванням поглядів попередніх дослідників, і достовірної, перевіреної інформації з підібраних джерел. Водночас ми не уникали критичних суджень і оцінок для реалістичного показу низки психосоматичних проблем у ґенезі іпохондричних розладів. Іпохондричний розлад за багатьма критеріями схожий на соматизований розлад. На відміну від нього, хворі на іпохондрію переживають надмірний страх наявності в них якогось ще не винайденого тяжкого захворювання, яке загрожує життю. Характерними є монотонні, емоційно невиразні скарги, які підкріплюються великою кількістю документів, що накопичені за період обстежень.

Використано комплексний підхід у висвітленні основних напрямів психодіагностики іпохондрії, як механізму психологічного виснаження особистості. Комплексність висвітлення основних принципів діагностики характеризується мультимодальністю методів збору інформації щодо етіології захворювання. В її контексті враховують вміння інтегрувати інформацію, отриману різними методами. Клінічний діагноз іпохондричних розладів було констатовано згідно з дослідницькими психодіагностичними критеріями в розділі міжнародної класифікації хвороб 10-го перегляду (МКХ-10: клас V. Розлади психіки та поведінки) й DSM-IV діагностичних критеріїв. Іпохондричній симптоматиці відповідали такі рубрики: F45 – критерії дисморфобії, нозофобії, F45.0 – соматоформні розлади, F45.2 – іпохондричні розлади. Використано також метод експертних оцінок і бесіду (структурне інтерв’ю за Отто Кернбергом).