Анотація
У статті аналізується поняття «психічна травма» як життєва подія, що зачіпає значні сторони існування людини і призводить до глибоких психологічних переживань. Підкреслюється, що психотравму, отриману в результаті стрес-реакції, дитина дошкільного віку не в змозі трансформувати самостійно, тому в більшості випадків це призводить до тяжких психічних руйнувань. Проаналізовано різні наукові підходи до розуміння психічної травми та відзначено достатню складність і багатоаспектність цього психологічного феномену, відсутність єдиного підходу до його розуміння.
Зазначається, що застосування іграшки в трансформації психічної травми особистості сприяє встановленню емоційного контакту, зняттю емоційної напруги, розширенню світогляду про навколишній світ, профілактиці дезадаптивної поведінки. Іграшка спонукає дитину до ігрової діяльності і психолог використовує терапевтичний вплив гри, щоб допомогти дитині у трансформації психологічних та соціальних труднощів, що перешкоджають особистісному та емоційному розвитку.
У статті розглядається проблема трансформації психічної травми у дітей, отриманої внаслідок природних катастроф та бойових дій на території їхньої країни, за допомогою Хібукі-терапії. Описується сутність і роль Хібукі-терапії як методу терапії іграшкою у роботі з дітьми, які пережили сильний емоційний стрес.
Досліджується процес становлення терапевтичної моделі Хібукі-терапії. Підкреслюється, що авторська модель ґрунтується на принципі, згідно з яким діти, які активно протистоять пережитим стресовим ситуаціям, можуть трансформувати свої страхи і краще адаптуватися до життя після будь-якої психічної травми. Запропонований метод дає дитині стимул зосередити увагу на почуттях та потребах іграшкового песика, а також на ролі дитини як опікуна, тим самим пропонуючи відволікання від власних страхів і тривоги. Дбаючи про м'яку іграшку, дитина може розвіяти свої страхи та занепокоєння. Важливо, що дитина починає себе почувати компетентним опікуном, а не неспокійною людиною, яка потребує допомоги.
Нині Хібукі є важливим інструментом, який допомагає українським дітям упоратися із травмою війни. До цього процесу також підключають батьків дітей, які отримують інструкцію про те, як треба дбати про Хібукі.
Посилання
Valdes Odriosola M.S. (2005). Art-terapiya v rabote s podrostkami. Psikhoterapevticheskiye vidy khudozhestvennoy deyatel'nosti: metod. posobiye dlya pedagogov [Art therapy in working with adolescents. Psychotherapeutic artistic activities: textbook for teachers]. Moskow: Vlados. 63 p.
Zinkevich-Evstigneeva T.D., Grabenko T.M. (2001). Praktikum po kreativnoy terapii. [Workshop on creative therapy]. St. Petersburg: SC “Sphere”. 400p.
Kopytin A.I. (2002). Teoriya i praktika art-terapii. [Theory and practice of art therapy]. St. Petersburg: Piter, 2002. 368 p.
Mendelevich V.D. (1995). Psikhotravma, lichnost' i nevrozogenez [Psychological trauma, personality and neurogenesis (anticipatory approach)]. Sotsial'naya i klinicheskaya psikhiatriya [Social and clinical psychiatry]. С. 12-17.
Murray M. (2004). Prisoner of Another War: A Remarkable Journey of Healing from Childhood Trauma. Trans. from Eng. Moscow: Alvarer Publishing. 208 p.
Selye H. (1992). Stress without Distress. Trans. from Eng. Riga: Vneda.109 p.
Thoma H., Kachele H. (1996). Psychoanalytic Practice. Vol. 1. Principles. Trans. from Eng. Moscow: Progres-Litera. 576 p.
Jung K.G. (1995). Analytical psychology: its theory and practice: the Tavistock lectures. Trans. from Eng. Kyiv: SINTO. 236p.
Freud A. (1997). The Ego and the mechanisms of defence. The writings of Anna Freud. V. 1, 2. London.
Levine P. (1997). Waking the Tiger: Healing Trauma. North Atlantic books, Berkeley.
Zettl L. & E.Josephs. (2001). Self-Regulation Therapy. Canadian Foundation for trauma Research and Education. Vancouver.

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Авторське право (c) 2022 Dafna Maksimov (Sharon)